Різдво в печері Оптимістична: 80 м під землею

На свята представники нашого клубу приєдналися до Різдвяної експедиції в печері Оптимістична під керівництвом Львівського спелеоклубу "Циклоп".
Загалом враження від печери чудове. Оптимістична нагадує казкове підземне містечко зі спальними масивами, робочими районами, швидкісними трасами і галереями. Різні групи спелеологів розташовуються у різних таборах: "Сива кобила", "Павук", "Циклоп", "Озерний", "Півтора сараї". Наша група облаштувалась у таборі "Сива кобила".
Табори облаштовані з максимальним комфортом, є кухня з великим обіднім столом і диванами, спальні з одно- , дво- і тримісними ліжками, може бути ще й кабінет - "камеральня" (від жаргонізму "камералити", що означає "наносити результати зйомки на кальку в заключний етап топозйомки). І звичайно, у кожному таборі є туалет - "шхельда" (історію походження цього терміну дуже цікаво розповідають спелеологи перед сном).
Будівельним матеріалом для втілення будь-яких фантазій, звичайно, є глина. Спелеологи нарід не лінивий, тому чергові, які залишаються в таборі під час робочого дня, виліплюють різні глечики, квіти, статуетки, колони, телевізори, чайники, навіть спелеолога Зєльдіна в повен ріст, що значно підвищує естетичну цінність обжитих куточків печери.
Перші хвилини перебування у печері при t + 11⁰С після 20-хвилинного переодягання надворі при t - 11⁰С налаштовують на позитивний лад. Зігрітися вдається надзвичайно швидко, цьому сприяє не зовсім гладке пересування вхідним лазом "КПК" ("копай, поки копається") з транспортником - у кого за плечима, у кого перед себе, буває й позад себе. Фантазія працює на всі 100. Вузький вхідний прохід переходить у затишну печеру з прокладеними трасами, що мінімалізують навантаження. Усі розпори закидані камінням, вузькі й низькі ходи прокопані. Пересуватися значно легше ніж у, добре знайомій нам, печері Млинки. Перший день присвячуємо дорозі до "Сивої кобили" і розміщенню в таборі.
Другий день починається "за першою ворушнею табору" (тобто не геть рано, близько 11.00). Снідаємо і йдемо хто на топозйомку, хто на розкопки. На топозйомку беруть лише досвідчених спелеологів, які пройшли семінар в Оптимістичній, який відбувається щоліта. Ми провели два робочих дні на облаштуванні траси. Добираємося від табору до місця роботи близько 1,5 - 2 год., під час яких отримуємо купу позитивних емоцій від краси печери. Сама печера - як скриня із самоцвітами. Різнобарвність кристалів і гіпсу, їх форм, розмірів та кольорів вражає. Майже кожна галерея і хід відрізняться від попереднього кольором кам'яних квітів, а тут вже уява поринає у політ: сизі хризантеми, бурі георгіни, жовті мімози... Окремо відгороджені ділянки із вторинними утвореннями, інколи невідомого походження : тендітні крихітні їжачки, поля кристалічних решіток в залі Кіліманджаро, мерехтливий ніжний сніг, часом цілими галявинами або по всій галереї "Чумацький шлях". Але найбільше захоплення викликають кристали. Їх розміри у Новому районі, де якраз велися роботи, подекуди сягають 20-30 см. Прозорі, білі, мокрі, музичні, саме вони перетворюють печерний світ у казку.

Після такого шляху не помічаєш, як минають 5 год. роботи. А ось працювати прагнуть усі дуже наполегливо, бо сидіти і чекати на свою чергу - неабияк холодно. Починають залучати, крім лопат руки й ноги - лише б вигрібати глину з проходу, бо тепліше, та чути і бачити сусіда, бо веселіше. Робоча група має часові обмеження - контрольний час, за 2 год до якого потрібно повернутися в табір. Звортний шлях не менш романтичний, але рухи вже плавніші від сонливості, хто в казці розслабляється повністю і оббиває всі стелі, так що йдемо ще й з музикою.
У таборі на нас вже чекає тепла і смачна вечеря, а також культурна програма у виконанні чергових під гітару і губну гармошку. День завершуємо солодким сном до "ворухні табору".
Наступний робочий день відбувається за графіком, але ввечері очікуємо святкову вечерю. Незважаючи на побажання зустріти Різдво до 1.00, група топозйомки повернулася лише близько 2.30, тому вечеря із запашного картопляного пюре, казково смачних канапок і надзвичайно симпатичного тортика затягнулася десь до 4.00.
7 січня вставання було заплановане на 15.00. Для всіх бажаючих організовули екскурсію в район "Озерний" і "Заозерний". Шлях до "Озерного" пролягає через 120-метрові розпори, непогано облаштовані для швидкого пересування. У цьому районі зустрічаємо величезні плафони, гелектити й сталактити, що ростуть в сторони, як пальці, тендітний кристалічний сніг і стружку, їжачків, а також шефські кристали, які були найбільшими до відкриття Нового району і печерні озера. Під чудовим враженням екскурсії повертаємося у табір, годуємо нарід (наша черга чергувати), миємо особистий посуд для всіх (не дуже хороший звичай) і вкладаємося спати.
8 січня повні чудових вражень ми залишаємо печеру.
Усі думки як про експедицію, так і саму печеру важко передати словами. Варто поїхати, полазити і подивитися, заразом і попрацювати на користь української спелеології.

Юля КАШУБА