Історія відкриття і дослідження печери Млинки

Першопрохідці печери Млинки

Перша інформація про печеру Млинки з'явилась у районній газеті "Нове життя" 25 червня 1960 року. Назвав печеру автор статті М. Біль, учитель школи села Угринь. Повідомлялось, що у мальовничому куточку хутора Млинки на схилі пагорба помітні два отвори - вхід у величезний підземний зал печери. Про існування цього залу відомо з давніх-давен. Місцеві жителі, добуваючи гіпс для господарських потреб, розширили його і натрапили на щілини, через які можна було проникнути у лабіринти печери, але страх перед невідомим не дозволяв рухатися далі.

Першими, хто наважився пролізти через щілини, були гуртківці Обласної туристичної станції під керівництвом В. Радзієвського. Перед ними відкрилися чудові підземні краєвиди. При світлі свічок стіни печери іскрилися і переливалися мільйонами найдрібніших кристалів гіпсу, створених особливим підземним мікрокліматом. Згодом гуртківці зробили опис печери, склали план ходів, провели дослідження мікроклімату та спелеофауни.

Експедиції: нововідкриті райони, лази, зали тощо

У період з 1960 р. по 1963 р. відбулось шість експедицій, організованих тернопільськими спелеологами під керівництвом В. О. Радзієвського та Ю. Л. Зімельса. У цих експедиціях закартографовано та досліджено 9750 м лабіринту. Працювати доводилося по 11-16 годин у складних і не завжди передбачуваних умовах. Для освітлення використовували звичайні свічки та гасові лампи, орієнтувалися за допомогою компаса Адріанова. У березні 1966 року відновлено дослідження печери: група спелеологів на чолі з Б. Максимовим, подолавши завал за тупиковим залом "Бар'єр невідомості", відкрила новий район "Еврика". Із чортківських спелеологів в експедиції взяв участь М. Чурубров. Лаз, через який можна потрапити у цей район, назвали "Чортовим горлом". Восени цього ж року група у складі В. Апостолюка, В. Старичкова, Я. Семенців та Л. Козерід пройшла завал за "Дитячою розпорою" та відкрила Західний район, що тепер відомий як "Лабіринт шукачів". Першовідкривачем залу "Казка" був Ю. Л. Зімельс. Досить довго цей зал не позначали на карті. У 1967 році закінчилися топознімальні роботи у нововідкритих районах печери. Довжина ходів печери на той час становила 14130 м. У 1973 р. чортківські спелеологи, розібравши завали, подолали прохід "Кочерга" на півночі західного району "Лабіринт шукачів". За вузьким і важкопрохідним лазом відкрилися просторі ходи і зали. Нове продовження печери отримало назву "Дикий захід".

Восени 1980 року Тернопільський спелеоклуб "Поділля" провів експедицію у печеру Млинки з метою перезняти увесь відомий на той час лабіринт печери. Крім тернополян, до експедиції долучилися спелеологи Чорткова та Києва. Спільними зусиллями перезняли і закартографували 17 км 100 м ходів печери. Одночасно дослідники розшукували ще не відкриті території: особливо інтенсивно працювали у Західному районі, та, на жаль, пошукові роботи не увінчались новими відкриттями. Чимало спелеологів того часу вважали лабіринт Млинків пройденим до кінця. Із 1980 року дослідження печери практично зупинилось, проте її знищення та руйнування екскурсантами-дикунами тривало із наростаючою силою. У північній частині печери в районі "Еврика" чортківські спелеологи прокопали насип і знайшли продовження району, охрестивши його "Ластівчиний хвіст".

Екскурсії в печері Млинки

Перші екскурсійні групи в печері Млинки з'явились на початку 60-х років. Організаторами екскурсій були Тернопільська обласна екскурсійно-туристична станція, Обласна рада з туризму, Станція спелеотуризму, Обласний краєзнавчий музей. Відвідували печеру й окремі групи екскурсантів (працівники різних підприємств, студенти). Чортківські клуби "Троглодит" і "Гном" намагалися забезпечити нагляд за печерою. Перші вхідні двері у печері встановили саме вони. Та замок, як і двері, неодноразово виламувалися туристами, які будь-що бажали потрапити у печеру. У зв'язку з масовим напливом туристів повний контроль над печерою здійснювати було неможливо. Новий етап у дослідженні та охороні печери розпочався у середині 80-х років.

Створення й діяльність клубу "Кристал"

У 1984 р.створено Чортківський спелеоклуб "Кристал". Чортківські спелеологи з новим завзяттям взялися за дослідження печери та її охорону. Серед іншого, відновились й пошуки нових ділянок.

У березні 1985 р. лабіринт печери "здався" - клуб святкував першу перемогу. Новий район відповідну й назвали - "Перемога". Першими, кому пощастило проникнути туди були В. А. Снігур та Р. Букалюк. 19 січня 1986 року після низки робочих виходів група чортківських спелеологів на чолі з В. А. Снігуром подолала насип на заході району "Еврика" і проникла у нове продовження печери. Оскільки 1986 був оголошений роком Миру, новий район печери нарекли "Мирним".

Червень того ж року: одного недільного ранку В. Крючкову знову не спалося; загітувавши В. Снігура, вийшли в печеру покопати; таким чином за годину був розчищений вхід у район "Ранковий". 1 січня 1987 року київські спелеологи під керівництвом М. Яненко заблукали у районі "Перемога" і, шукаючи вихід, в одному зі складних завалів пролізли через вузьку щілину й випадково потрапили у зали і ходи печери, в яких сліди від їхніх вібрамів виявилися першими. Новий район принагідно назвали "Новорічним". У 1988 році, детально обстежуючи район "Перемога", спелеологи відкрили ходи у два інші райони. Фіксуванням одного з них почали займатись полтавчани під керівництвом Ю. Касьяна, тому й найменувався "Полтавським". Сусідній район став "Забутим": крім відкривачів, ніхто сюди не заходив.

Шкода, завдана печері

У нововідкритих районах побувало чимало туристів, й щоразу підземна краса зазнавала шкоди від цих відвідувань. Необхідність запобігти подальшому руйнуванню та знищенню печери стала нагальною. Чортківський клуб знову встановив двері й подбав про новий замок; забетонували усі додаткові отвори, через які можна було потрапити у вхідний зал печери. 29 вересня 1990 року спелеологи чортківського "Кристалу" В. Снігур, В. Компанієць та Г. Мизина відкрили новий район, який з надією назвали "Щасливий". Він таки дійсно щасливий. Адже тут не ступала нога жодного туриста-відвідувача: красу цього району збережено у первісному вигляді. 14 січня 1991 року Державний комітет з охорони природи передав печеру Млинки під охорону спепеоклубу "Кристал": видано відповідні документи та положення щодо запровадження заповідного режиму. Аби запобігти подальшому знищенню печери та її утворень, передбачено чергування і платне відвідування за погодженням з Комітетом з охорони природи та Облвиконкомом. З рекреаційною метою використовуються лише відкриті до 1967 року райони. Відвідування печери спелеотуристами можливе тільки у супроводі провідника спелеоклубу "Кристал".

У березні 1996 року за сприяння С. О. Єпіфанова - керівника Тернопільського спелеоклубу - пройдено щілину на заході району "Щасливий"і відкрито продовження. Тернопільські спелеологи закартографували нову територію і назвали її СТП (за першими літерами імен першопрохідців). Після наполегливих розкопок групи Ю. М. Касьяна, що тривали 8 років, 1998 таки знайшли новий великий район й найменували його Різдвяним (прокопаний на Різдво). Сьогодні все ще тривають пошуки продовження лабіринту. Останнім часом виявлено невеликі ділянки у різних районах печери під керівництвом Р. Кардинала та В. Снігура. Назви нових районів: "Мобільний", "Лимон", "Молодіжний", "Торба". Пошуки тривають...

З брошурки Чортківського спелеоклубу "Кристал"