Печери Тернопільщини: печера Млинки та печера Угринь. Історія відкриття та дослідження печери Млинки
Печери називають восьмим чудом світу, царством одвічної темряви. Володіння таємничого й непізнаного відкриються тим, хто наважиться на подорож підземними лабіринтами, створеними самою природою.
 |
 |
 |
Історія Борщiвщини містить чимало таємниць та загадок. Найбільшою з них є природний витвір - гіпсові печери. Свого часу вони слугували надійним сховком для людей, нині - це знахідка для спелеологів, археологів, палеонтологів, а особливо для туристів. Причому для цього не потрібно їхати до далекого Нового Афону.
Лабіринти печер сягають у довжину вiд кількох до 600 км (найбільша у Європі - печера Оптимістична). Незабутні враження справляють візерунки на стінах печер, кам'яні форми, скупчення кристалів, трубчасті кальцитові сталактити, сталагміти та сталагнати. На найбільшу увагу заслуговують печери Млинки, Вертеба, Озерна, Оптимістична та Кришталева. На території області вже відкрито більш як 100 печер, i щороку кадастр поповнюється двома - трьома новими. За оцінками спецiалiстiв, на Західному Поділлі розвідана тільки п'ята частина підземних пустот. Легко порахувати - приблизно 400 тернопільських печер чекають на своїх Колумбiв - спелеологів.
Красу печер неможливо описати чи передати за допомогою фото-, кіноплівки. Це треба побачити: кристали, які при висвітленні грають всіма квітами веселки, наче уральські самоцвіти; сади зі сталагмітів - від найпростіших до найвигадливіших за формою; висячі гірлянди сталактитів; стіни, стелі, вкриті інеєм багатобарвних кристалів; відполіровані водою стіни, найрізноманітнішого розцвічення; багатобарвні напливи на стінах; підземні озера, ріки, водоспади... Так, це треба побачити!
Дізнайтесь більше про печери Тернопільщини:
Печери Поділля (таблиця)
Підземні лабіринти чекають на своїх Колумбів
Про утворення печер
Охорона підземного середовища. Етичний кодекс спелеолога
ПЕЧЕРА МЛИНКИ
На безіменному струмку, що протікав біля печери наприкінці 18 - на початку 19 ст., був побудований водяний млин, після чого річечку назвали Млиночки, а хутір, який виник неподалік - Млинки. У 70-і роки хутір приєднали до села Залісся і назва "Млинки" зникла з карти. Залишилась лише пам'ять у назві печери - Млинки.
У печері Млинки є невеличке озеро з прісною, але несмачною водою. Жителями Млинків є велика колонія кажанів. Тут можна прокласти маршрути як для початківців, так і для більш досвідчених спелеологів.
Історія відкриття печери Млинки
Перше повідомлення про печеру Млинки з'явилось в районній газеті "Нове життя" 25 червня 1960 року. Назва печери була дана автором повідомлення М. Білем - вчителем угринської школи. Зал під землею був відомий з давніх-давен. Місцеві жителі, добуваючи в ньому гіпс для господарських потреб, розширили його і натрапили на щілини, через які можна було потрапити в лабіринти печери, але страх перед невідомим не давав їм проникнути далі.
Першими, хто наважився пролізти через щілини, були гуртківці Обласної туристичної станції під керівництвом В. Радзієвського. При світлі свічок стіни печери іскрилися і переливалися мільйонами найдрібніших кристалів гіпсу, створених особливим підземним мікрокліматом. Згодом гуртківці зробили опис печери, склали план ходів, провели дослідження мікроклімату та спелеофауни.
 |
 |
 |
Експедиції в печері Млинки
З 1960 по 1963 роки в Млинки було організовано шість експедицій тернопільськими спелеологами під керівництвом В. О. Радзієвського та Ю. Л. Зімельса. Працювати доводилося по 11 - 16 годин в складних і не завжди передбачуваних умовах. Для освітлення використовували звичайні свічки та гасові лампи, орієнтувалися за допомогою компаса Адріанова.
У 2-й експедиції брало участь 11 осіб. Саме в цій експедиції організована перша екскурсія в Млинки з робітниками заводу "Електроарматура".
6-а експедиція - першопроходження та топозйомка печери Млинки закінчена.
Загальна довжина - 9,720 км.
У 1994 р. спелеологи Чортківського спелеоклубу "Кристал" відкрили новий район, який знаходиться за "Диким Заходом". Назвали його "Щасливим". Район важкодоступний, так як вхід в нього дуже вузький.
"Щасливий" не нанесено на карту, хоча топозйомка його вже зроблена (довжина району - близько 2 км). В "Щасливому" багато чудових яскравих кристалів.
У березні 1996 р. тернопільські спелеологи під керівництвом Сергія Єпіфанова через вузьку десятиметрову розпору потрапили в новий район і зробили його топозйомку (довжина близько 100 м). За даними розвідки, проведеної тернополянами, район має продовження (багатоповерхова система ходів). Дослідження району проводять тернопільські спелеологи.
Після наполегливих розкопок групи Ю. М. Касьяна, які тривали 8 років, у 1998 році в Млинках був відкритий новий великий район, який назвали "Різдвяним". Назвою район завдячує тому, що був прокопаний на Різдво.
Сьогодні все ще тривають пошуки продовження лабіринту. Були знайдені невеликі продовження в різних районах печери під керівництвом Р. Кардинала та В. Снігура. Назви нових районів: "Мобільний", "Лимон", "Молодіжний", "Торба".
Останнім значним проривом було продовження напрямку Єпіфанова в районі СТП. Після розробки завалів та взривних робіт було відкрито величезний район Глобальний. Зараз проводиться його картографування, але вже тепер можна сказати, що його відкриття збільшило печеру майже вдвічі.
Досліджена довжина печери Млинки станом на серпень 2009 р. - 40 км.
Пошуки тривають...
Дізнайтесь більше про дослідження печери Млинки:
Печера Млинки: велике кільце лабіринту
Історія відкриття і дослідження печери Млинки
ПЕЧЕРА УГРИНСЬКА
За два кілометри на захід від входу в печеру Млинки, на цьому ж правому березі Млиночків, в околицях села Угринь розташована велика вирва, на дні якої чорніє вхід в Угринську печеру.
Трохи схиляємось і потрапляємо у вхідний зал "Вестибюль", що простягається на 20 метрів вглиб гори.
Ближня частина печери відома ще з першої половини ХХ століття.
Історія відкриття печери така. На горі добували гіпс, його випалювали і перемелювали на борошно, яке використовувалось у будівництві. Для поміщика, пана Потоцького із гіпсового каміння виготовлялись різні прикраси: попільниці, шкатулки, статуї. Робітники, що добували гіпс, пробили малий отвір у землі, але не звернули на це уваги. У 1934 році вчитель з місцевої школи Отецький зацікавився цим отвором в горі. Він розкопав його і натрапив на великий підземний зал.
Відтоді почалось освоєння печери. Бригада з 15 чоловік розчищала підземні ходи протягом двох років. Згодом печера стала власністю Подільського туристично-краєзнавчого товариства (ПТКТ), нею опікувався відділ Чортківського ПТКТ.
Із 1935 року печера стала цілком доступна для туристів. На вході поставлено браму з написом: "Вхід у підземні лабіринти платний". При печері утримувався платний провідник, що проводив екскурсії за вхідними квитками.
Угринська печера стала відомою далеко за межами повіту. Оглядати її приїздили туристи з Сербії, Румунії, Франції, Англії та інших країн.
Дізнайтесь більше про печеру Угринську:
Печера Угринська: з історії відкриття та дослідження
Печера Угринська
