Охорона підземного середовища. Етичний кодекс спелеолога

Питання охорони печер завжди було надзвичайно гострим. Підземний світ - дуже тендітний. Те, що створюється природою десятки й сотні тисяч років може зруйнуватись і сплюндруватись людиною вкрай швидко. Оскільки для підземного мікроклімату властива стабільність упродовж тисяч років, усе, що ми бачимо під землею, звичайно, може утворюватися й зберігатися тільки при своїх, специфічних умовах температури, вологості й т. д. Відвідування печери великою кількістю людей без дотримання елементарних заходів безпеки часто призводить до значних змін підземного мікроклімату, безумовно, з катастрофічними для печери наслідками. Змінюється температура, з'являється нова, чужа для печер мікрофлора, накопичується сміття й відходи, забруднюються або обсипають кристали й т. д.
Крім того, іноді деякі особливо небезпечні для печер "товариші" пориваються винести назовні утворення, що їм сподобалися. Для гарних і легкодоступних печер без охорони цей процес може викликати жахливі наслідків. Живий приклад - горизонтальна гіпсова печера Атлантида на Поділлі. Дуже гарна у момент відкриття (початок 80-х), завдяки легкодоступності, вона швидко стала популярною серед неорганізованих туристів й різних "хижаків" (називати їх спелеологами неможливо). Унікальні гіпсові кристали затоптувалися, просто вирубувалися й виносилися мішками на продаж. У результаті, до кінця 80-х там дивитися вже не було чого, унікальні вторинні утворення, що не зустрічалися більше ніде, були втрачені й вирубані під корінь. Залишилися тільки фотографії на пам'ять...
Саме тому, в офіційній спелеології існує негласний "кодекс" поводження у печері - набір досить простих правил поведінки під землею, що дозволяє максимально зберегти підземне середовище й унікальну печерну красу для майбутніх поколінь. Усім, хто хоче побувати в печерах, необхідно дотримуватись цього кодексу. А ще, в спелеології існує система "піклування" над печерами - спелеоклуби беруть під свій нагляд печери (звичайно, відкриті й пройдені ними) і стежать за їхнім станом і режимом відвідування.

Ось один із варіантів кодексу спелеолога.
Принцип мінімального впливу на природні процеси забороняє виносити з печери будь-що, окрім принесеного людиною або того, що з'явилось там в результаті діяльності людини, у тому числі печерні перли й уламки напливів. Цей же ж принцип забороняє залишати в печерах сміття. Відбір зразків для наукових досліджень повинен здійснюватися вибірково й у мінімальній кількості. Дії спелеологів не повинні викликати порушень температурних, гідрологічних, аеродинамічних, біологічних й інших режимів печер, тим більше руйнування формотворчих матеріалів і форм, а також  загибель організмів.
Або так, зовсім коротко:
"Leave nothing, but footprints./Take nothing, but pictures./Kill nothing, but time."
"Не залишати нічого, крім відбитків ніг. / Не брати нічого, крім фотографій. /Н е вбивати нічого, крім часу."