Якщо у вас є запитання, зателефонуйте нам
+38 096 212 40 71
Подорож у Грузію, що поєднує найцікавіші види відпочинку, можливі в цій чудовій країні. Гори - тренувальний трекінг до Чаухі і сходження на Казбек 5033 м, рафтинг на річці Ріоні, відвідання печери Прометея, а також огляд фортеці в Горі, печерного міста Уплісцихе, охоронної вежі у Сно, високогірного храму Цмінда Самеба і дивовижного каньйону Окаце із водоспадами висотою до 80 метрів, купання у сірководневих тіфліських банях. Ну і звичайно, справжня грузинська кухня - хачапурі, хінкалі, лобіані і багато інших екзотичних назв...
Для участі у турі необхідно мати добру фізичну форму та досвід:
1) піших походів в Карпатах (багатоденні з рюкзаком і наметом)
2) сплавів на Чорному Черемоші
3) бажано зимових сходжень на Говерлу, Петрос чи подібне
Всім учасникам рекомендуємо пройти Альпсемінар у Карпатах
Для тих, хто має український паспорт, дозволений в'їзд без довідки про вакцинацію та без обов'язкового карантину. Обов'язковою умовою для перетину кордону є наявність негативного результату ПЛР-тесту на коронавірус у вигляді паперової довідки, перекладеної англійською мовою, зробленого не пізніше, як за 72 години до прибуття в аеропорт Тбілісі. Через три дні після прибуття, потрібно зробити повторний ПЛР-тест на коронавірус.
Скорочена версія туру без рафтингу, 11 днів | Всі тури в Грузію |
Полегшена версія туру без сходження на Казбек | Часті питання |
Вартість туру - 500$
робота інструктора
прокат загального спорядження для сходження на Казбек
прокат водного спорядження (судна, весла, жилети, шоломи, гідрокостюми)
харчування в похідних умовах (харчування в містах (кафе, ресторани, магазини) самостійне)
внутрішні переїзди Грузією мікроавтобусом
проживання у наметах
переліт до Кутаїсі і назад
харчування в містах (кафе, ресторани, магазини)
вхідні квитки:
печерне місто Уплісцихе - 3 ларі
печера Прометея - 6 ларі
інші музеї
тіфліська баня (загальна) - 3 ларі/год
- Сходження відбувається тільки за сприятливих погодніх умов (тихапогода, гарна видимість).- Учасники, які на думку інструктора, не матимуть достатньої фізичноїпідготовки залишаються відпочивати в базовому таборі.
запасний день - на випадок несприятливої для сходження погоди 6-го дня. Якщо не використаємо цей день на Казбек, то залишиться день на морі
Ділянка сплаву сильно залежить від рівня води та підготовленості учасників. У випадку високої води сплав може бути припинено або ділянка змінена на більш просту
Півп’ятої ранку. Я в аеропорту Жуляни чекаю на рейс Київ-Кутаїсі. Це має бути вкрай насичена подорож – трекінг грузинським Кавказом, сходження на Казбек (5033 м) та сплав бурхливою річкою Ріоні, національні смаколики та грузинська гостинність. Їду з моїм улюбленим Турклубом Тернопіль.Бачу купу хлопців з рюкзаками – напевно, це мої. Так і є.Ще трохи – і ми вже відриваємося від такої своєї української землі.
Дев’ята ранку місцевого часу – гамарджоба, Сакартвело!В нас є час до другої, коли прилітає наш харків’янин – цілих 4 грузинські години. І ми їдемо в Кутаїсі, але не в центр міста, а на околицю – просто пройтися. І ось вона, славетна грузинська гостинність – просто запитали на вулиці, де б перекусити – і нас вже майже за ручку відводять в дуже затишне кафе, де ми з’їли наші перші невимовно смачні кебаби та хінкалі. Повертаємось до аеропорту.Під’їжджає Сашко Рибаков (Кам’янець), керівник групи, і рушаємо бусом в далекий путь до селища Джута, що неподалік від самого Казбеку.
14.09Ночівля в полі з видом на Казбек, і зранку починаємо сходження на перевал Чаухі. Маємо зробити за два дні кільце – перейти перевал Чаухі та повернутися іншим шляхом. Погода чудова, види чарівні – це дійсно великі гори. Не схожі на Крим чи Карпати. Ночуємо на перевалі на висоті 3200 м.Продовжуємо йти. Спуски, підйоми, спуски. Ввечері, вже по закінченню нашого трекінгу погода псується, починається злива. Дуже вчасно проходимо біля гірського притулку, певне побудованого на американські гроші, бо має назву US AID Hut. Дуже якісний дерев’яний будинок, душ, і навіть... сучасна пральна машинка.А блискавки сяють немов феєрверки.Прийнявши крижаний душ на нашій гостинній базі, рушаємо в напрямку Казбегі. Перепаковуємося, попиваючи місцевий тархун. Їдемо бусом з села вгору до церкви Цмінда Самеба (Трініті Гергеті). Місцеві джигіти пропонують свої джипи-позашляховики, але ми їдемо своїм вірним бусом-спрінтером по суворому вибоїстому серпантину. Сашко демонструє просто дива водійської майстерності. Їдучі назустріч лендровери напевно в шоці від такої зухвалості.Дивимося церкву, вона дійсно дуже красива. Набираємо водички та продовжуємо підйом. Під час підйому зустрічаємо іншу частину Турклубу – команду, яка мала зійти на Казбек перед нами. На жаль, погода не дозволила. В той час, коли ми дивилися феєрверки блискавок на території американської бази, вони всю ніч на висоті 4000 м тримали дуги наметів, щоб не поздувало.За останні кільки днів сходжень не було. Прогнози також досить безнадійні – погода має стати задовільною для сходження через кілька днів. Такого запасу часу ми не маємо. З’явилася навіть пропозиція не брати мотузки та спорядження, а просто «потусити» на метеостанції. Бойовий дух трохи пригнічено, але нашої суворості вистачає, щоб підійматися з повним комплектом споряги.Йдемо далі. До стоянки біля річки доходимо традиційно близько ночі. Але в цьому також щось є... Висота близько 3000 м, відчувається похолодання. Зігріває смачна вечеря, тепла компанія та фірмові анекдоти від Макса, вже ставши традицією за ці кілька днів.Зранку підходимо до льодовика під метеостанцією. Льодовик відносно відкритий, підйом у кішках. Такий досвід для мене перший, і перші кроки в кішках досить дивні – не зрозуміло, яку силу треба прикладати, щоб не з’їжджати по крутому схилу. Але через деякий час це стає досить не складно. Разом з нами підіймаються ще кілька груп, навіть грузинські військові.Нарешті першій льодовик подолано, і ми підіймаємось до кольорової життєрадісної метеостанції. Погода навпаки не так радує – затягнуте небо, вітер, сніг. До вечора погода не покращується. Вночі пурга, сходження неможливе.
18.09Наступного ранку все лишається так само. Робимо акліматизаційний вихід до невеличкої каплички на 3900 м, потім тренування підйомів з тріщин та спасробіт.Вечір – хвилювання. Незрозуміло, чи вийде вночі почати сходження. Незрозуміло, що взагалі чекати від того Казбека.
19.09І – друга ночі, підйом. А на небі-то зірки! Можна йти! Вітер трохи сильніший, ніж мав би бути, але спробу здійснити сходження не впускаємо. На нічній метеостанції рух, підготування, швидкий сніданок. Підіймаються ще дві групи.Перша частина сходження темна, нічна – як уві сні. Дійшли до льодовика як раз на світанку. Мотузки, системи, карабіни, перевірки вузлів, кішки, знов перевірки, зв’язки. Нарешті, ми підіймаємось. Світанок серед дорослих гір величний та невимовно красивий. Довгий, втомлюючий підйом. Збивається дихання, через кожні 20 кроків хочеться зупинитися та просто дихати.Нарешті перемичка, сідловина.Останній ривок – вершина здається зовсім близько. Але останній підйом найкрутіший та найвиснажливіший. Подарунок від Казбека та Саакашвілі (який робив сходження пару тижнів тому) – в снігу вирублено щось схоже на сходинки, які дуже полегшують підйом.І ось вона, вершина. Не віриться – шукаю продовження, як і до цього, має бути знов якійсь підйом. Але ні, це дійсно вершина!Сонце, глибоке блакитне небо. Хмари нижче нас. Вершини сусідніх гір. Краса, яку важко з чимось порівняти.Але час на красу лімітований – через близько 20 хвилин налітає вітер, все повністю затягується хмарами. Починаємо спуск. Ще зовсім трохи, і йдемо в суцільному молоці, видимість дуже погана. Але вниз вже не так важко.Кілька годин спуску, і все, льодовик закінчується, ступаємо на справжню надійну землю. Досі не прийшло освідомлення, що ми дійсно піднялися.Решта дня – радість, добро та спокій.Чудовий вечір на кухні метеостанції.