Річка Чорний Черемош

Ліва притока Черемошу, разом з Білим Черемошем дають початок Черемошу. Довжина  - 87 км, площа водозбору - 856 км². Вся річка знаходиться на території Верховинського району Івано-Франківської області. Народжується Чорний Черемош з джерел в Чивчинських горах на висоті 1680 м н. р. м.

Чивчинський хребет - це район Мармароського кристалічного масиву Українських Карпат. З правого берега верхів'я Чорного Черемошу формують потоки, які збігають зі схилів Гринявських гір.

Чорний Черемош типова гірська річка, яка протікає у вузькій мальовничій долині зі стрімкими схилами, вкритими густим лісом. На окремих ділянках в нижній течії трапляються тераси і навіть невелика заплава. Русло річки звивисте, ширина під час межені 15-20 м, а глибина коливається від 0,2 м до 0,4 м у верхів'ях і до 1 м у нижній течії. Середня швидкість течії 0,8 - 1,2 м/сек. При максимально високих рівнях води ширина русла збільшується до 50 - 80 м, а швидкість до 5 - 6 м/сек. Середньорічна витрата води за багаторічний період становить в гирлі 18 м /сек. Екстремальна кількість витрати води коливається від 1 м³/сек під час межені до 1100 м³/сек під час паводків.

Чорний Черемош приймає багато притоків. Найбільші: Шибена, Дземброня, Бистрець, Ільця. Слід зауважити, що всі ці притоки ліві і витоки їхні - на схилах Чорногори, де сніг лежить до кінця червня, а влітку випадає багато дощів. Тому від гирла Дземброні Чорний Черемош сплавний усе літо.

Річка у верхів'ях має північно-західний напрямок, а після гирла р. Дземброня повертає на схід. На річці є численні шивери і пороги різної складності. Біля села Устеріки Чорний Черемош, злившись із Білим Черемошем, дають початок Черемошу.

Лоція ріки

(відстані - від с. Буркут)

1. Село    Буркут.    25    км    від    витоків    Чорного Черемошу, 869 м.
2. 7 км. Залишки греблі Кернична.
3. 8 км. Село Шибени, 855 м. Гирло лівої притоки Шибени.
4. 11 км. Поріг Берди. Довжина близько 200 м. Складається з цілого каскаду невисоких уступів в невисоких обривистих берегах. Береги скельні, зарослі чагарниками.
5. 12,5 км. Низька кладка через Ч. Черемош.
6. 13,4 км. Гирло лівої невеликої притоки. Церква в селі Зелена.
7. 15,0 км. Гирло лівої притоки Скоростиянки, 764 м.
8. 15,3 км. Підвісний місток в с. Зелена.
9. 18,2 км. Низька підвісна кладка.
10. 10.  19,3 км. Низька підвісна кладка.
11. 11.  19,5 км. Тросова переправа.
12. 12.  19,7 км. Село Топільче.
13. 20,6 км. Початок порога Дземброня, 730 м. Гирло лівої притоки річки Дземброня. Орієнтир: русло річки досить круто повертає вліво в дуже звуженій долині, а дорога на лівому березі піднімається вгору, переходячи відріг, який присунувся до самої води. На порозі три ділянки. Перша - численні брили каменю розміщені по всьому руслу на швидкій течії. Між ними досить складна лінія проходження. Друга - каскад уступів, під кутом поставлених до течії, які йдуть від правого берега і впираються в кам'янисту мілину під лівим берегом. Нижче несильний навал води на правий берег і висока стояча хвиля. Остання ділянка порога - шивера з підводними і надводними обливними каменями, розміщена нижче від підвісної кладки.
14. 21,9 км. Кам' яниста мілина в руслі.23,8 км. В річку впадає ліва притока Бистрець.
15. 23,3 км. Поріг Бистрець. Поріг розташований на крутому (до 90°) правому повороті річки з сильним навалом води на зрубову стінку лівого берега. В порозі невеликі уступи, а в кінці повороту - велика брила каменю, в яку впирається течія. Орієнтир порога - в руслі вузький кам'янистий острів, за ним, на лівому березі над дорогою висока скеля з гарними відшаруваннями карпатського флішу у формі концентричних дугоподібних складок.
16. 23,6 км. Підвісний місток через Чорний Черемош. На правому березі - велика полянка.
17. 23,8 км. В річку впадає ліва притока Бистрець.
18. Від гирла Бистреця береги різко підвищуються і обриваються в воду скельними стінками. Річка втягується в ущелину з каскадами порогів Гуки, завдовжки до трьох кілометрів.
19. Верхня частина порогів має назву Малий Гук. Починається з шивери за гирлом Бистреця. Далі шивера стає потужнішою, з невеликими уступами і великими каменями в руслі, через які перевалює вода, створюючи за ними водовороти, пінисті ями і стоячі хвилі.
20. Потік води з великою швидкістю робить правий поворот, і входить у звуження русла з уступами і великими брилами каменю під лівим берегом. Великий навал потоку на лівий берег. Ця динамічна ділянка порогу має назву Гучок.  
21. За Гучком йде ділянка річки з швидкою течією і каменями в руслі. Тут на порівняно спокійній течії можна приготуватися до проходження Великого Гуку. Великі плити і брили каменю в руслі, різке звуження і високі уступи створюють високі стоячі хвилі і великий перепад русла на короткому відтинку. Лівий берег — висока скельна стінка.  
22. За Великим Гуком коротка ділянка відносно спокійної води переривається декількома шиверами, кінець яких біля підвісної кладки через Чорний Черемош, навпроти будівлі Красницького лісництва на високому лівому березі. Тут закінчується каскад порогів Гуки.
23. 29,3 км. Гирло р. Ільця, 658 м.
24. 43,3 км. Село Криворівня, центр.
25. 29,8 км. Село Ільці. Розвилка дороги на Верховину, Ворохту і Буркут.
26. 31,8 км. Верховина, деревообробний комбінат.
27. 40,3 км. Верховина, центр, автовокзал, 670 м.
28. 45,3 км. Село Криворівня. Розвилка дороги на Вижницю і Косів (на перевал Буковець).
29. 49 км. Село Верхній Ясенів. Шивериста ділянка річки переходить в Верхньоясенівський поріг, розміщений на плавному правому повороті русла. Правий берег - висока скельна стіна, а під нею шаленіє річка, перестрибуючи через косі плити посеред річки.
30. 51,7 км. міст через Чорний Черемош.
31. 54,6 км. Гирло р. Чорний Черемош, 488 м.

У верхів'я Чорного Черемошу можна дістатися з Верховини рейсовими автобусами.

З долини Чорного Черемошу починаються захопливі пішохідні мандрівки на Чорногірський хребет і Гринявські гори.

Верховинське село Буркут розташоване в мальовничій місцевості, яка так приваблювала Лесю Українку. При в'їзді до нього дзюркоче буркут -джерело мінеральної води. Трохи вище від джерела стоїть будинок Чивчинського лісництва, на стіні якого - меморіальна дошка. Під барельєфом напис: „У селі Буркут в серпні 1901 року жила видатна українська письменниця Леся Українка". Село лежить на дні глибокої долини на висоті 1012 м над рівнем моря і оточене лісистими схилами гір. В селі - Буркутське і Яворницьке лісництва. На жаль, будинок, у якому проживала Леся Українка, не зберігся. Він був трохи вище Чивчинського лісництва.

Під горою є мінеральне джерело, з якого Леся Українка пила цілющу воду. М'який клімат, свіже гірське повітря, настояне на хвої, чарівна природа поліпшили стан її здоров'я. Звідси вона писала батьку: „Навкруги лише дерева і папороть, пташки співають, Черемош шумить, а з ним наперебій той самий залізистий потічок, який Буркутом називається..."

Якщо я тут не поправлю здоров'я, то вже не знаю, який мені ще клімат потрібен".

Леся Українка і тут продовжувала працювати. Саме в цьому куточку Карпат народилися цикли поезій „Хвилинки" і „Ритми".

Сюди до Лесі Українки приїжджав Іван Франко. Мандрівка залишила помітний слід у його творчості, завдяки чому з'явився цикл „Буркутські станси".

З центральної частини села путівець в'ється уздовж потоку на полонину Лукавець (1506 м). Саме через неї поетеса поверталась з Буркута у Вижницю. її шлях пролягав через село Гриняву, Довгопілля і далі через Кути.

Нижче села річка тече у вузькій долині. На лівому березі, біля самої води, проходить автодорога Верховина - Буркут.

На лівій притоці Чорного Черемошу р. Шибена, в 7 - 8 км від її гирла розміщене мальовниче водосховище. Розташоване у вузькій і глибокій долині, оточене зеленню лісу, невеличке голубе озеро надзвичайно гарне. В долині цієї маленької річки розташований присілок Шибени. З гирла р. Шибени починається дорога, яка через полонину Веснярка приводить на вершину гори Піп Іван Чорногірський, проходячи біля озера Марічейка. Це стара дорога, якою підвозили всі будівельні матеріали для спорудження обсерваторії на вершині, а потім для її обслуговування. Вона й тепер в доволі непоганому стані, лише після лісової зони є декілька зсувів.

Нижче від гирла Шибени - поріг Берди, досить складна водна перешкода. За ним - велике село Зелена, яке довго тягнеться уздовж Чорного Черемошу.

Досить складний поріг розташований в гирлі лівої притоки Дземброня. Звідси, через село Дземброня найкоротша дорога на Чорногірський хребет. Ця стежка дуже мальовнича, з самої долини проходить полонинами, з яких відкриваються чудові гірські пейзажі.

Від гирла р. Бистрець починаються каскади порогів Гуки, а в долині Бистреця розташоване однойменне невеличке село.

За Гуками, в селі Красник річка трохи заспокоюється, долина розширюється, відкриваються чудові пейзажі гірських хребтів. Видно частину Чорногори з вершиною Піп Іван, Смотрич з відрогом Вухаті Камені, інші вершини.

Наступне село Ільці. У ньому в Чорний Черемош впадає ліва притока Ільця.

Поруч Верховина - селище міського типу, центр Верховинського району Івано-Франківської області, розташоване за 150 км від обласного центру і 31 км від залізничної станції Ворохта. До 1962 р. поселення називалося село Жаб'є. Перша писемна згадка про Жаб'є належить до 1424 р. З посиленням панського гніту люди втікали у важкодоступні місця, де їх захищали гори і ліси. Вони оселялися тут і займалися, в основному, скотарством і мисливством. Так обживався і заселявся Верховинський край протягом століть.

Нині Верховина - економічний і культурний центр гуцульського півдня. Перебування І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Павлика, Г. Хоткевича та інших діячів літератури і мистецтва мало сприятливий вплив на розвиток культури у краї.

Широкого розвитку набуло народне декоративно-прикладне мистецтво. Вовняні тканини, килими, одяг, ліжники, виготовлені з високою майстерністю і художнім смаком. Особливо ці якості виявилися в національному костюмі, цікавість до якого не згасла і в наші дні. На високому рівні також дерев'яна зрубова архітектура жител і храмів. На околиці збереглися дуже старі будівлі початку XIX століття. З верховинського краю взяті для музеїв Львова і Коломиї типові гуцульські будівлі різного призначення.

Сусіднє з Верховиною, вниз за течією Чорного Черемошу - село Криворівня, давній центр художньої обробки металу та шкіри.

У цьому селі з 1901 по 1914 рр. щоліта проживав Іван Франко. У Криворівні він написав статтю „З Галичини", повість „Великий шум", поему „Терен у нозі", оповідання „У кузні", „Як Юра Шикманюк брив Черемош", інші твори. В 1901 році проїздом до Буркута в Криворівні в гостях у І. Франка побувала Леся Українка.

В дні перебування Франка Криворівня ставала своєрідним літературним центром, куди приїздили багато західноукраїнських письменників. Сюди навідувались Леся Українка, Ольга Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, О. Маковей, Д. Лукиянович.

На запрошення етнографа і фольклориста В. Гнатюка (1871-1926) в Криворівню в 1910 році приїхав М. Коцюбинський, який повертався з острова Капрі.

В Криворівні народжувалася повість М. Коцю­бинського „Тіні забутих предків".

У 1953 році в селі відкрито літературно-меморіальний музей І. Франка.

Нижче від Криворівні вліво відходить дорога на Косів, яка йде через перевал Буковець, а основна продовжує в'юнитися по берегу Чорного Черемошу, то віддаляючись від річки, то наближаючись, притиснута якимось відрогом гори. Через деякий час - село Устеріки. Недалеко від гирла - міст на правий берег. Поруч ще один міст через Білий Черемош. Тут, в гирлі обох Черемошів, можна закінчити сплав або продовжувати його Черемошем.

Стаття з книги "Туристські ріки Карпат"

Володимира Захарчука та Георгія Чурчуна