Другий кінний похід

На цих вихідних успішно пройшов другий кінний похід в цьому сезоні. На відміну від попереднього, на цей раз з нами не було супроводу на возі. Тільки ввечері приїхала машина з вечерею і наметами. Три дівчини сміливо їхали на конях і тільки в кінці другого дня попросили відпочинку (для коней).

 Рухалися на цей раз класичним маршрутом через Петриківський ліс на лісничівку з озером. Тут пообідали, трохи відпочили і вирушили на штурм Микулинської фортеці. Коли ми верхи заїхали прямо у двір фортеці, гарнізон у вигляді бабусі Марії здався без бою, тільки просив не топтати картоплю.

Коні захопили партію фуражу і відразу, вживши його, з новими силами побігли на ночівлю до Лісничівки. Знайшли ми їх дуже швидко завдяки запаху борщу і бочка. Повечерявши, нагодували коней і комарів, і вляглися спати. Вранці коні були на місці і ми були змушені продовжувати похід. Повз Костомельний завод коні пробігли дуже швидко і незабаром ми виїхали до ставку. Тут розсідлали коней і пішли купатися. Після купання сіла батарейка в GPSа і останній кілометр ми йшли 3 години дрімучими лісами, густими кущами і чагарниками кропиви. Вже діставшись, як то кажуть, до "цивілізації" з почуттям глибокого жалю попрощалися з кіньми і поїхали додому.

Мені особливо сподобалася остання частина походу, коли ми як індіанці майя в диких джунглях пробиралися крізь гущавину додому.У таких заростях можна легко стати здобиччю кліща, тому раджу в такі походи одягатися, як слід. Гедзі, які повинні були б зіпсувати настрій коням, на щастя поки не дуже дошкуляли. Очевидно, вони злякалися прогнозів погоди, згідно з якими ми повинні були два дні йти суцільними дощами і грозами, а в підсумку нас гріло сонечко і теплий вітерець. Чекаю з нетерпінням наступного кінного походу на День Конституції.