Скала омита Збручем

Повертався якось князь Данило Галицький зі своїм військом після виснажливого походу на монголо-татарську орду хана Батия. Стомився, бо ж нелегка то справа рідний край від ворогів обороняти. Зупинився перепочити у прегарній місцині на правому березі широкої ріки. Водичкою джерельною спрагу втамував,а на крутих скелях поставив сторожу, аби ніхто його спокій не потривожив. "Благословенна тут земля, мальовнича природа і вода цілюща," - промовив князь, вирушаючи у дорогу. А згодом виникло на цьому місці поселення. Воду ж, якою сам Данило Галицький частувався, люди королівською назвали. Ніхто не знає достеменно, чи так усе було чи ні, але мешканці Скали-Подільської переконані, що містечко засноване князем.

Найперші письмові згадки про Скалу-Подільську датовані першою половиною XIV століття. Тоді на місці давньоруського городища виникла могутня фортеця, яку потім перебудували на замок. Поряд з ним розташувалися оборонні мури і порохова вежа. Разом з Кам'янцем, Брацлавом, Бакотою Скала була одним із найбільших і найукріпленіших міст Поділля. У 1518 році вона отримала магдебурзьке право. Тепер офіційний статус Скали-Подільської - селище міського типу, маленьким і затишним містечком над легендарною річкою Збруч. Скала-над-Збручем - така давня назва цього населеного пункту.
Руїни старовинного замку і оборонних мурів - найцікавіший об'єкт для туристів і гостей містечка. Знімки на фоні кам'яної фортеці стають справжньою окрасою фотоальбомів. На жаль, потроху велична пам'ятка архітектури занепадає: руйнуються колись міцні стіни, заростають травою, обвалюються підземелля, а над фасадом палацу зростає деревце, переплітаючись цупким корінням із столітніми каменюками. Ще однією гордістю є костел, у пізньому готичному стилі. Кажуть, що у ньому брав шлюб Адам Міцкевич. Не знаю, чи є якесь офіційне підтвердження цьому, але щоразу, минаючи костел, я згадую великого польського поета. А ось перебування у Скалі-Подільській видатного політичного діяча, першого українського президента Михайла Грушевського - це вже не легенда, а документально підтверджений факт. У містечку мешкала рідна сестра дружини історика Олімпія Вояківська-Левицька - жінка місцевого священика о. Олександра Левицького. У 1896 році Михайло Грушевський обвінчався з Марією Банківською і частенько приїжджав потім у Скалу-Подільську. Досі залишилися згадки про скалецьке життя історика. Переказують, що він полюбляв рубати дрова, відволікаючись таким чином на деякий час від серйозних справ. А ще Грушевський не переносив воронячого каркання і посипав, дівчину-служницю розганяти набридливих птахів.

Загалом кажучи, життя багатьох відомих людей пов'язане зі Скалою-Подільською. Взяти хоча б Богдана Хмельницького. Кілька століть тому приліг він собі під тоді ще молоденькою липою. Давно нема на світі славного гетьмана, а 500-річна липа й досі височіє. Мабуть, набралася від Богдана сили й могутності. Та ніщо не вічне у цьому світі, і липа теж. Вже би і впала навіки, якби не людська турбота.
Занепадає і давній парк, заснований наприкінці XVIII століття, посеред якого височіє ця липа. А колись це був просто диво-сад, створений графом Голуховським із понад 110 видів, дерев та чагарників, у тому числі й екзотичних. Якби тоді подивитися на нього з висоти пташиного польоту, то можна було б прочитати "написане" деревами ім'я - Олена (так звали графову доньку). Тепер у колишніх хоромах Голуховського, в конюшні та у сторожовому будиночку, розташувалися станція швидкої допомоги, поліклініка, природознавчий гурток. Збереглися в парку деякі рідкісні рослини. Ось якби хтось зглянувся над величною, але недоглянутою пам'яткою садово-паркового мистецтва і дав їй лад... Бо серце болить дивитися на засмічені галявини, поламане гілля екзотичних дерев, зарослі стежки-доріжки - якісь жалюгідні рештки колишньої краси.
Багато чого у Скалі-Подільській потребує реставрації, та нема кому вкласти великі кошти у наше маленьке містечко. Щоразу, приїжджаючи сюди, я радію, коли бачу новий магазин чи кафе, шмат відремонтованої дороги, побілені бордюри та стіни будинків на центральній вулиці, гамірливих дітлахів біля гарної сучасної школи - живе Скала, живе і розвивається. І якщо, дасть Бог, настануть кращі часи в Україні, то разом із державою розквітне і це місто.

Наталя ШОСТАК