Рафтинг-табір «Турклубу» розташований на березі Черемоша (с. Дземброня) поблизу Верховини. Тут стартують сплави і прогулянки в гори, що входять у програму таких рафтинг-турів, як «Карпатське родео» та «Карпатські вершки».
Мальовничістю Верховинська земля завдячує, передусім, гірському рельєфу. На території району виділяють п’ять орографічних зон: Чорногірський хребет, Чивчивинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.
Найвище і найпривабливіше гірське пасмо – Чорногора. Це про неї відомий письменник, фольклорист та етнограф Гнат Хоткевич у повісті «Камінна душа» загадково писав, що вона є «таємницею всіх річок і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд й ідеалів». Ось гніздо дощів. Хранилище снігу. Віковічне притулисько всіх озимнених і надто гарячих!..
На території району розташувалися тільки південно-східні схили Чорногірського хребта з вищими вершинами: г. Бребенескул (2036 м) – друга за висотою вершина Українських Карпат; Чорна гора, або Піп Іван (2026 м) – третя за висотою в Україні; Ребра (2011 м) та Менчул (1999 м) – відповідно шоста і сьома вершини у висотній ієрархії. Крім них, увагу привертають г. Смотрич (1896 м), г. Вухатий Камінь (1694 м), г. Дземброня (1887 м) та г. Шпиці (1864 м). Сходження на вершину Піп Іван Чорногріський відбуваються під час туру на Черемоші «Карпатські вершки».
Другим за висотою гірським пасмом району є Чивчивинський кристалічний масив, що розташувався на стику Верховинського району і Румунії, і є північно-західним продовженням Мармароського масиву Східних Карпат. Чивчини складаються з кристалічних сланців, гнейсів, кварцитів, вапняків, доломітів, мармуру та інших гірських порід не осадового походження. Це єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ніколи не був дном океану Тетіс ще задовго до формування Карпатської гірської системи.
Найвищою вершиною цього хребта є гора з такою ж назвою – Чивчин висотою 1766 м над рівнем світового океану. Не пасуть задніх у своїй індивідуальній красі та висоті й інші вершини Чивчивинського хребта – гори Коман (1723 м), Велика Будашевська (1677 м), Лустун (1654 м) та Стіг (1650 м).
Третім за висотою гірським пасмом Верховинщини є Гринявські гори (сходження на вершини Кринта та Зміїнська, що належать до Гринявських гір, проводяться під час туру «Карпатське родео» та «Карпатські вершки»). Вони розташувалися симетрично Чивчинам відносно долини Чорного Черемоша і простягаються від його правих берегів (від села Красник) до витоків Чорного і Білого Черемошів у тому ж південно-східному напрямі, який характерний для всіх східно-карпатських хребтів. Спочатку хребет вимальовується своїми вершинами: Кринта (1359 м), Зміїнська (1356 м), Ростіцька (1513 м) та Скупова (1579 м), далі йде незначне зниження хребта, після чого він знову піднімається до такої ж висоти: г. Тарниця (1553 м) та Баба Лудова (1586 м), яка і є найвищою в Гринявських горах.
Паралельно Чорногорі на північному сході від неї простягнувся на 12-13 км невеличкий гірський хребет, який наче відділяє її від Покутсько-Буковинських Карпат. Це Кострича з однойменними найвищими вершинами – Кострича (1585 м) та Кострич (1544 м). Цей масив хоч і займає невеличку територію району, проте є четвертим за висотою. Навесні, коли починають відходити від зими шанувальники трекінгу і самі гори, пропонуємо нетривалі 4-денні походи саме на Кукуль та Костричу. Після походу, що завершується напедолік рафтинг-табору можна спробувати свої сили і на воді, приборкуючи норовисті карпатські пороги ріки Чорний Черемош.
А все ж таки, більшу частину території Верховинських гір займають Покутські гори, які є складовою частиною Покутсько-Буковинських Карпат. Ознаками складного тектонічного і морфологічного розвитку території Покутських Карпат є ступінчастість і ярусність рельєфу. Всі паралельні і витягнуті в традиційному для Східних Карпат південно-східному напрямку хребти становлять порівняно правильні антикліналі, ядро яких складається з ямнецьких пісковиків й інших міцних порід, що утворюють на вершинах майже всіх хребтів великі куполоподібні плити казково-красивих форм. Такими мальовничими валунами з ямнецького пісковику прикрашені, зокрема, вершини гір Писаний Камінь (1477 м), Синиці (1186 м), Біла Кобила (1477 м), Безвідне (987 м). А в цілому хребти мають порівняно спокійну лінію поверхні.