Тернопіль-столиця

Безумовно, столицею України з давніх-давен є Київ. Серед інших історичних столиць чи претендентів на столицю називають цілу низку міст. Це й княжі Перемишль та Львів (також столиця ЗУНР), козацькі столиці Чигирин чи Батурин, столиця "радянської" України - Харків, столиця Карпатської України - Хуст... А ще, столиці численних отаманів. А ще, центри територій, підконтрольних УПА (як наприклад, селище Колки - столиця т. зв. Колківської республіки). Виявляється, не так уже й мало. Йдучи за логікою, до "столиць" можна віднести Рівне - столицю "Райхскомісаріату України" часів німецько-нацистської окупації. Було ще декілька міст-столиць. Це столиці тимчасові. Коли Україна здобувала свою державність, точніше, втрачала її, здаючи місто за містом. Тоді центрами ставали Вінниця і Житомир, Кам'янець на Поділлі і Станиславів. Серед цих міст був і Тернопіль.

Тернопіль був столицею одразу після Львова, якому судилось тішитись славою першого міста всього три тижні. Вже 21 листопада 1918 року поляки зайняли Львів. Тоді уряд ЗУНР - Державний Секретаріят - під керівництвом доктора Костя Левицького евакуювався до Тернополя. До складу першого Державного Секретаріяту входили такі міністри: Льонгин Цегельський (внутрішні справи), Василь Панейко (заграничні справи), Дмитро Вітовський (військові справи), Сидір Голубович (судівництво), Ярослав Литвинович (торг і промисловість), Олександр Барвінський (віросповідання і освіта), Іван Мирон (шляхи), Олександр Пісецький (пошта і телеграф), Іван Макух (публічні роботи), Степан Баран (земельні справи), Іван Куровець (суспільне здоров'я), А. Чарнецький (суспільна опіка і праця). З них із Тернополем були тісно пов'язані Олександр Барвінський, Ізидор (Сидір) Голубович та згодом Степан Баран. В Тернополі склад уряду помінявся. Його головою став тернопільський адвокат доктор Ізидор Голубович. Він також відав фінансами, торгівлею і промисловістю. Частина членів уряду, серед яких тернопілець О. Барвінських, вибули... На їх місце прийшли Осип Бурачинський, Маріян Козаневич, Михайло Марганець, Агенор Артимович. До речі, помічником останнього - державного секретаря освіти - був уродженець міста, в майбутньому відомий вчений Микола Чубатий. Саме ці люди урядували в Тернополі.

В Тернополі урядові установи містилися у приміщеннях магістрату (зараз тут сквер з пам'ятником О. Пушкіну) та української і польської державних гімназій. З них зберігся тільки будинок польської гімназії (згодом знову гімназія, будівля облвиконкому, тепер ЗОШ № 4, вул. Грушевського). Про те, що в цьому приміщенні розташовувався уряд ЗУНР, свідчить меморіальна дошка. Наступного дня по прибутті уряду до Тернополя було проголошено додаткові вибори до законодавчого органу ЗУНР Української Національної Ради від громадських організацій, повітів і великих міст (тривали з 22 по 26 листопада). Президентом УНРади був Євген Петрушевич, а до її складу входили від Тернополя відомий поет Петро Карманський, а від повіту - Антін Кунько. Крім того, діяли повітові та міські органи влади (повітовий комітет Національної Ради, очолюваний тим самим П. Карманським, комісаріат, суд, поліція тощо).

В Тернополі виходили друковані урядові видання, як "Українські Вісти" (перетворені з повітового органу "Голос Поділля") та "Український Голос" (виходив з 27 листопада 1918 року, редактор П. Карманський). Крім того, з 1 грудня 1918 року виходив "Вісник Державного Секретаріяту військових справ" (редагував відомий політичний та спортивний діяч Іван Боберський). А 1 січня 1919 вийшло перше і останнє число газети для українського війська "Стрілець" (редактор В. Пачовський). В готелі Пунтшерта, на вул. Сагайдачного діяла радіостанція. Через неї оголошували розпорядження для цивільного населення, причому вони також дублювалися польською та єврейською мовами.

Однак, вже у перших днях на Тернопіль, як столицю молодої держави насувалася поважна загроза. 23 листопада польський загін полковника Рибінського у силі 22 старшин та 700 вояків, сформований в Одесі, перейшов кордон біля Сатанова і вирушив на Тернопіль. Дмитро Вітовський вислав назустріч полякам відділ стрільців. 27 листопада під селом Козівка польський загін було оточено і взято в полон. Решта групи, що залишилась у Микулинцях, склала зброю. Полонених перевезли до тодішньої столиці і примістили у т. зв. полковничівці (тепер приміщення "загсу" на майдані Волі). Протистояння з поляками було серйозною проблемою молодої держави. В листопаді 1918 року з Тернополя уряд звернувся до президента США Вудро Вільсона з проханням про посередництво у конфлікті з Польщею. Одночасно було оголошено військовий стан і загальну мобілізацію для війни з поляками. Запроваджено комендантську годинуз з 18 вечора до 6 год ранку.

Саме в Тернополі творилася легендарна Українська Галицька Армія (УГА). У грудні 1919 видано указ Президента Петрушевича про створення УГА. З початку грудня 1918 року як Начальний (головний) комендант армію очолював вольовий генерал Михайло Омелянович-Павленко. Тернопіль як столиця показав приклад формування українського війська. Тут було організовано полк імені отамана С. Петлюри у силі чотирьох куренів (батальйонів), батарею артилерії та ще один курінь, що перший з-поміж галичан пішов на оборону Києва.

До речі, у тодішньому Тернополі вулиця Міцкевича була перейменована на Шевченка, а 3-го Мая на Сагайдачного, була й вулиця Лесі Українки (і зовсім не на "Східному", якого ще не було). У Тернополі-столиці панувала епідемія плямистого тифу, що так сильно далася взнаки УГА трохи згодом. З великою силою вона спалахнула 15 грудня. Завезли її колишні полонені австрійської армії, що поверталися додому з російського полону. Колишніми полоненими і хворими опікувався Комітет пань Червоного Хреста. Молоді дівчата-міщанки збирали для цієї цілі добровільні грошові пожертви. До речі, в тодішньому Тернополі випускали свої місцеві грошові одиниці, т. зв. бони. Український уряд зумів зберегти порядок у країні, не було покривджене польське цивільне населення, а євреї пішли на співпрацю з українською владою.

На жаль, частина міністрів ЗУНР до Тернополя так і не добралися, а вже 2 січня 1919 року уряд переїхав до Станиславова (тепер Івано-Франківськ). Тернополяни можуть гордитись тим, що у Тернополі готувалася Злука ЗУНР з Української Народною Республікою (УНР) в одну державу, урочисто проголошена 22 січня 1919 року.

Отож, Тернопіль був столицею Української держави. Цього можуть і не знати у Києві (хоча мали б). Але кожен мешканець нашого міста має право знати, що з 21 листопада 1918 до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею ЗУНР - незалежної Української держави.

Володимир ОКАРИНСЬКИЙ