Коротка історія міста Тернополя

Архітектурний зріз Тернополя у часі, або

Про що розповідають споруди нашого "файного" міста

Чи доводилось вам бачити світлини старого міста, порівнювати їх з тим, що споглядаєте щодня? Ваше бачення генерального плану забудови Тернополя не страждає від порівняльного аналізу? Чи хотілося б вам бачити своє місто саме таким, яким воно є сьогодні? Яким постає у вашій уяві Тернопіль років за десять?..
Територія нашого міста була заселена вже в Х тис. до н. е. Та якщо говорити про "поліс" (місто в його сучасному розумінні), то історію слід розпочати з давньоруського укріплення Сопільче, яке було зруйноване під час зимового походу Бату до Карпат (1240-1241 рр.). Через деякий час воно відродилось, а з 1349, як і вся Західна Украіна, потрапило під владу Речі Посполитої 1540 р. Сигізмунд І видав Яну Тарновському грамоту на володіння територією сучасного обласного центру і його околиць з умовою спорудження замку в урочищі Сопільче (чи Топільче), який мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар. Спорудження замку тривало близько 8 років. Від міста він був відділений глибоким сухим ровом і обнесений земляним валом. По краях височіли муровані вежі з бійницями. Потрапити до замку можна було через підйомний міст і кам'яну браму. Лише на початку XIX ст. граф Коритовський переробив замок під палац, для чого були знесені укріплення, вежі і брами, а будівля - оточена звичайним муром. У 1843 р. останній власник Тернополя Є. М. Туркул передав замок місту, і його використовували під казарми. Спалений 1917 р. під час І світової, замок довго перебував у руїнах. 1951 р. його було відреставровано. Сьогодні замок розташований у західній частині міста, над озером. Центральний триповерховий корпус з'єднує два бокові крила, нижчі на поверх. Східний фасад, повернутий до міста, також на поверх нижчий від західного. Фортеця споруджена з великих блоків тесаного черепашника. Товщина стін біля цоколя - від 2 до 4,5 м.

У 1548 р., через 8 років після закладення замку, Тернопіль отримав Магдебурзьке право, згідно з яким місту надавалися деякі привілеї. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо.

Церкву Різдва зводили від 15 червня 1602 р. до 4 серпня 1608 р. під наглядом муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика за розмірами і одноярусна. Згодом був добудований другий ярус та дві півкруглі вежі. На початку XX ст. з південного боку добудовано службові приміщення, пошкоджені під час Другої світової війни. Церкву було відновлено в 1956 р. В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями, товщиною стін до 2 м, що дозволяє зарахувати її до храмів оборонного типу. На поч. 16 ст. (за іншими даними, у 15 ст.) на підвалинах стародавнього храму, історія якого сягає часів Данила Галицького, була зведена Воздвиженська церква, або церква Чесного хреста. Споруда складається з церкви і масивної дзвіниці, прибудованої з заходу 1627 р. її стіни складені з природного каменю-пісковику. Церква, яку ще називають "церква над ставом", мала оборонне значення. 1831 р. під час великої пожежі згоріла її покрівля. Над входом на кам'яній плиті слов'янською в'яззю висічено напис, що підтверджує дату закінчення будівництва дзвіниці - 28 липня 1627 р. Під час обох воєн церква була пошкоджена. Відреставрована в 1959 р.
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам'янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.

Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках.
Усього 1672 року за інвентарним описом місто мало 420 будинків, щоправда з них тільки 12 були кам'яними. Працювало 4 млини, пивоварні й солодовні. У місті було 14 вулиць, і всі вони сходились до ринку. Та після турецького нашестя 1672 р. замок був зруйнований: житлові приміщення спалені, обидві вежі підірвані, розібрано кам'яні мури замку, спалено костел, зруйновано водяні млини, греблю. 1772 року Тернопіль потрапив під владу "бабць" Австрії, і вже 1779 було завершено будівництво Домініканського костелу (архітектор Ян де Вітте), яке тривало 30 років. Ця споруда в стилі пізнього бароко, що виділяється чіткістю композиції об'ємів і гармонійними пропорціями. Головний фасад прикрашено двома квадратними, триступінчастими вежами з видовженими завершеннями. Пілястри іонічного ордера оживляють пластику стін, поділених карнизом на композиції об'ємів і гармонійними пропорціями на два яруси. Масивний овальний купол з люкарнами, який завершується ліхтарем, підсилює враження монументальності всієї споруди. До костелу примикають монастирські приміщення, які утворюють єдиний архітектурний комплекс. Невеликий вхід збоку до костелу цікавий динамічною барочною пластикою.

У 1809-му було споруджено двоповерхову будівлю магістрату. Велика пожежа 1832 знищила більшу частину міста, згоріли майже усі дерев'яні будинки. Проте, вже в 1870 прокладено залізницю і побудовано залізничний вокзал.

На початок ХХ ст. збудовано електростанцію, діяло 12 ремісничих майстерень, 4 млини, 3 броварні, 4 крупорушки, 6 олійниць, спиртовий завод та фабрика сиру.

У липні 1919 Польща окупувала ЗУНР, у тому числі і Тернопіль. На час польської окупації в місті діяли невелика електростанція, столярна майстерня, броварня, тютюнова фабрика, різниця, дві цегельні, механічний цех; завершилось будівництво цукроварні "Поділля". У місті було майже 4 тисячі житлових будинків.
У 1939 Тернопіль став обласним центром УРСР, невдовзі почалась Друга світова і німецька окупація (з 2 липня 1941 по 1 квітня 1944). Після "звільнення" стараннями Червоної Армії все місто було в руїнах. У 1951 році почалося спорудження міського ставу площею 300 га і насадження парку поблизу нього. У 1958 став до ладу завод "Електроарматура" . Місто почало забудовуватися багатоповерховими житловими будинками. У 1977 побудовано найбільший у місті (і регіоні) палац культури "Березіль". У червні 1986 відкрито перше в Україні "Співоче Поле" (сцена на 1200 артистів, в амфітеатрі і на майданчиках - 10000 глядачів).
З 1991 року ми живемо в новій державі, ім'я якій Україна. За цей час (15 років) в Тернополі збудовано велику кількість барів, аптек та церков, і, звичайно ж, торгових центрів. Бари залишають бажати кращого (як і їх відвідувачі), аптеки користуються шаленим успіхом (а надто у "просунутої молоді"), а щоб ознайомитися з усіма наявними церквами і сектантськими організаціями, достатньо обійти новозбудовані храми Тернополя. Як розповів головний художник міста Олександр Гота, на сьогодні існує лише один, затверджений в Києві ще за Радянського Союзу і розрахований на 15 років, генеральний план забудови міста. Коштів на розробку нового генерального плану забудови нема. Натомість розробляються правила забудови, які ще мають бути затверджені міською радою. А у Львові готують план транспортно-пішохідних зв'язків, потреба в якому є нагальною, оскільки кількість авто в Тернополі постійно збільшується, а проїзні частини завузькі і розширювати їх нема куди. Деякі будинки варто було б знести, але вони приватизовані. При будівництві сьогодні використовується карта забудови міста, яку розробила Львівська "Укрзахідпроектреставрація". На цій мапі також позначені пам'ятки архітектури. У Тернополі, після другої світової, збереглося лише чотири пам'ятки республіканського значення: замок, Надставна церква, Церква Різдва Христового і катедра. Поза тим, на території міста є ще 202 пам'ятки місцевого значення, котрі мають охоронні номери і внесені в Державний реєстр нерухомих пам'яток України.

Найболючішим, за словами Олександра Гоги, є питання землі. У міській власності залишилася територія шостого (навпроти аеропорту) та тринадцятого (між вулицями Тарнавського та Текстильною) мікрорайонів, а також смуга вздовж проспекту Злуки. Саме за рахунок цих територій розбудовуватиметься Тернопіль в найближчий час. Можливо, місто вийде за свої межі, якщо прилеглі землі, які перебувають у власності району, будуть викуплені і забудовані приватниками, які до цього вже сьогодні виявляють інтерес.

А тим часом Тернопіль таки розбудовується, найближчим часом буде здано в експлуатацію рекордну кількість житлових будинків. Крім того, на вулиці Сочинського планується звести торгівельно-розважальний комплекс в псевдомодерному стилі. А поблизу майдану Мистецтв будують-добудовують найрозрекламованіший довгобуд міста - обласну бібліотеку. Існують проекти щодо розбудови гідропарку та інших місць відпочинку. І мало не щороку будується або (що не вельми тішить) перебудовується для відповідних потреб (як то стало приміром з кінотеатром "Україна") - чергова гуртовня.

Власне, будівництво тих чи інших споруд мало б підкреслювати переважаючий соціальний статус населення. Відтак, аналізуючи тенденцію сучасного містобудування, легко спрогнозувати, якими будуть середньостатистичні тернополяни в найближчому майбутньому. Це мали б бути люди найрізноманітніших конфесій, хронічно хворі (як варіант, наркозалежні), що заробляють на своє існування торгівлею (перепродаючи товари, що були у вжитку), звиклі до вихлопних газів і смогу та позбавлені елементарних культурних потреб.

А хотілося б... Дуже хотілося б аби м. Тернопіль зберіг і примножив свою ауру напрочуд затишного, культурно-просвітницького галицького центру. Якщо ж дивитись в перспективу, незле було б розвинути туристичну галузь та культуру. А вже тепер - заборонити рух автотранспорту в центральній частині міста, прокласти трамвайні рейки, відреставрувати усі наявні пам'ятки і дороги. А тоді можна й розбудовуватись, беручи до уваги традиційне для міста і регіону галицьке бароко, та узгоджуючи усі проекти з громадою міста і генеральним планом.
...Надто вже хотілося б... жити в правдиво файному місті...

Ярослав МОНАСТИРСЬКИЙ