Vorokhta
Посеред мальовничих гір розташувалась Ворохта, яка знаходиться на висоті 850 м н. р. м. За останнім переписом, населення становить більше 4000 чол., площа земель сільської ради - 18265 га. Це середньогірський курорт. Тутешнє повітря, настояне на смерековій хвої, здатне вилікувати найважчі хвороби дихальних шляхів.
Ворохта більше славиться як зимовий гірськолижний центр: тут є комплекс трамплінів, дві підвісні канатно-крісельні дороги, одна з яких веде до лижного стадіону. Саме з Ворохти найкраще розпочинати сходження на найвищу вершину України - Говерлу (2061 м).
Одна з версій походження назви Ворохта - від слова "ворохи", тобто дерева, які привозили селяни до шляхетських солеварень. В одному з інвентарів 1700 р. записано: "Ворохи - тобто дрова до солеварень та лазень".
За іншою версією назва походить від імені одного з перших поселенців Мочерняка Ворохти. За легендою, це був вояк, який втік від військової муштри і оселився тут. Був він талановитим ткачем, слава про нього швидко розійшлася по всьому окрузі.
Ремесло ткацтва в горах особливе: якщо у низинних місцевостях людей переважно вдягало поле - льон, коноплі, то горянина-гуцула – вовна, вівці. Ткацькі вироби, що вироблені в гірських місцевостях, користуються великим попитом. Тут виробляли: ліжники - теплі та м'які ковдри, які відзначалися геометричним строгим орнаментом; тонше сукно - для пошиття гачів (штанів; зазвичай червоні або чорні), а грубе сукно для пошиття верхнього одягу. Всі ці вироби вражали яскравою кольоровою гамою.
Звідкіля брали фарби? Для фарбування тканих виробів використовували тільки натуральні барвники. Чорну фарбу варили з сухих стручків бобу. Така фарба не боїться води. Темно-червону - з вільхової або вишневої кори. Вона добре фарбує овечу вовну та шкіру і також не розчиняється у воді.
З початком ремісництва, започаткованого Михайлом Ворохтою, до цього місця потягнувся різний люд. Для розширення життєвого простору, вирубувався і розкорчовувався ліс. Іменами першопрохідників називали новоутворені ділянки, відвойовані у природи. Окремі з них носять ці назви і понині.
Ворохта розміщена як в низині, так і на схилах гірських пагорбів. Смуга Ребровач, заросла смерековим лісом, відділяє поселення зі східної сторони від Татарова. Ця смуга тягнеться через полонини Ділок і Ріжу, що відділяють Ворохту від Космача.
Від полонини Ріж тягнуться вже інші смуги: Буковел і Перевал до полонин Озірно і Кострич. Кострич - це вже Верховинська смуга, і вони відділяють Ворохту від Верховини. Від Кострич чергуються ліси і галявини; далі - гора Гомул, полонини Данциш, Пожижевська. Звідси рухаємося до Говерли.
Сама гора Говерла розділена навпіл: її північний схил належить до Ворохти, а полудневий до Ясені - це вже Закарпаття.
Після Першої світової війни посередині гори Говерли проходив польсько-чехословацький кордон. Збереглися закопані в давній час прикордонні кам'яні стовпці висотою до 80 см із написами: з Ворохтянської сторони - РІ, з Ясенівської - С5. Лінія кордону тяглася з Говерли до Вороненки і через Яблуницю до гори Хом'як.
