UK
Розклад: Пн-Пт 9 - 18

Грузія: трекінг, рафтинг + Казбек

Ціна: 13850 грн
Тривалість: 15 днів
Замовити тур

Якщо у вас є запитання, зателефонуйте нам

+38 096 212 40 71

banner picture
Грузія: трекінг, рафтинг + Казбек

Подорож у Грузію, що поєднує найцікавіші види відпочинку, можливі в цій чудовій країні. Гори - тренувальний трекінг до Чаухі і сходження на Казбек 5033 м, рафтинг на річці Ріоні, відвідання печери Прометея, а також огляд фортеці в Горі, печерного міста Уплісцихе, охоронної вежі у Сно, високогірного храму Цмінда Самеба і дивовижного каньйону Окаце із водоспадами висотою до 80 метрів, купання у сірководневих тіфліських банях. Ну і звичайно, справжня грузинська кухня - хачапурі, хінкалі, лобіані і багато інших екзотичних назв...

Для участі у турі необхідно мати добру фізичну форму та досвід:
1) піших походів в Карпатах (багатоденні з рюкзаком і наметом)
2) сплавів на Чорному Черемоші
3) бажано зимових сходжень на Говерлу, Петрос чи подібне

Всім учасникам рекомендуємо пройти Альпсемінар у Карпатах

Важливо!

Для тих, хто має український паспорт, дозволений в'їзд без довідки про вакцинацію та без обов'язкового карантину. Обов'язковою умовою для перетину кордону є наявність негативного результату ПЛР-тесту на коронавірус у вигляді паперової довідки, перекладеної англійською мовою, зробленого не пізніше, як за 72 години до прибуття в аеропорт Тбілісі. Через три дні після прибуття, потрібно зробити повторний ПЛР-тест на коронавірус.

Скорочена версія туру без рафтингу, 11 днів Всі тури в Грузію
Полегшена версія туру без сходження на Казбек Часті питання

 

 

Вартість туру  - 500$

Включено у ціну
  • робота інструктора

  • прокат загального спорядження для сходження на Казбек

  • прокат водного спорядження (судна, весла, жилети, шоломи, гідрокостюми) 

  • харчування в похідних умовах (харчування в містах (кафе, ресторани, магазини) самостійне)

  • внутрішні переїзди Грузією мікроавтобусом

  • проживання у наметах

Ціна не включає
  • переліт до Кутаїсі і назад

  • харчування в містах (кафе, ресторани, магазини)

  • вхідні квитки:
    печерне місто Уплісцихе - 3 ларі 
    печера Прометея -  6 ларі 
    інші музеї

  • тіфліська баня (загальна) - 3 ларі/год

День 1 - огляд Мцхети, Ананурі, Сно

  • зустріч туристів, котрі прибувають у аеропорт Кутаїсі рейсами аівкомпанії МАУ о 23:35 та 01.15 (час зустрічі групи може змінюватися щороку) (рекомендуємо авіарейси компанії МАУ Київ-Харків-Кутаїсі або прямий Київ-Кутаїсі)
  • переїзду в район Казбека для тренувального трекінга в районі гори Чаухі
  • обмін валюти, відвідання хінкальні (в меню: хінкалі, лобіані, хачапурі і інші грузинські смаколики)
  • до обіду ми приїдемо в Мцхету, стародавню столицю Грузії, де оглянемо кілька старовинних аскетичних грузинських церков. Біля відомого Патріаршого собору Свєтіцховелі є величезний сувенірний ринок, а в дворику церкви поскромніше, монашки продають ароматні масла власного виробництва. Поціновувачі гастрономічних задоволень оцінять місцеве кафе "Кірпіч", яке стало нашою справжньою знахідкою. Воно розташоване в мальовничих гаражах біля руїн кірпічного заводу. Кількаповерхові веранди затягнути виноградом і інжиром, а в сусідніх "залах" місцеві відзначають якісь події і просто обідають. Тут можна також  поспостерігати за процесом виготовлення страв.    
  • після поживного обіду дрімаємо і невдовзі зупиняємось біля мурів фортеці Ананурі (XVIIст.) на березі Жинвальського водосховища, яка обороняла вихід з Дар'яльської ущелини. Далі піднімаємось (в бусі) на Хрестовий перевал, неподалік буде видно витяги гірськолижного курорту Гудаурі. Ближче до фінішу зупинемось в с. Сно -  для огляду однієї із збережених вартових веж 16-17 ст., які використовувались для сповіщення мешканців про ворожий наступ і для переховування мирного населення
  • розбиття табору поруч із поселенням Джута на висоті понад 2000 метрів. Тут ми полишимо автобус на два дні, тож варто уважно відібрати похідні речі. 
  • вечеря, ночівля. 

День 2 - тренувальний трекінг до Чаухі

  • сніданок
  • перехід с. Джута - галявина під підніжжям г. Північна Чаухі (набір висоти 1000 м, 4-5 годин)
    Стежка проходить нестрімкими трав'яними схилами прорізаними потічками, постійно попереду височіє велична скеляста Чаухі
  • обід-перекус, розбиття табору на висоті 3200 м 
  • акліматизаційні радіальні виходи до схилів вершин Північної Чаухі та Рошка 
    На схилах зустрічаються осипи і кам'яні ділянки, гострі скельні ребра
  • вечеря і ночівля

День 3 - тренувальний трекінг до Чаухі

  • сніданок
  • перехід: спуск в долину р. Рошка - підйом на перевал Садзеле - спуск в долину річки до с. Джута (перепад висот -900, +700, -800 м)
  • від місця ночівлі невеликий підйом, а далі стрімкий спуск по осипах. З перевалу відкриваються мальовничі краєвиди на всипану камінням долину річки Рошка, видно сліди сходження древнього льодовика, сьогодні невеличкий льодовик залишився під самим схилом вершини Чаухі. В долині видніються кілька мальовничих льодовикових озер. Вода в них дуже чиста та віддає голубизною. Але на дні висять клапті з водорослів та намулу, що не дуже сприяє купанню. Проте фото озер дуже оригінальні.
  • обід-перекус по дорозі
  • піднімаємось серпантинною стежкою на перевал Садзелле (3056 м). Нескладний спуск проходить неподалік російського кордону, тому з нами привітаються доброзичливі грузинські прикордонники (потрібно мати паспорт). Спускаємось до висоти 2300 м і ночуємо неподалік від села.  
  • розбиття табору, вечеря

День 4 - підхід до Казбеку

  • сніданок
  • переїзд в село Степанцмінда (1750м). Відбираємо речі, що потрібні для сходження на Казбек і піднімаємось під льодовик. Дорогою оглянемо церкву Цмінда Самеба (Церква Святої Трійці) 14 ст. - храм височіє над поселенням на висоті 2300 м, звідси відкриваються мальовничі краєвиди на вершину Казбек, масив Чаухі та поселення Казбегі. Стежка набирає висоту тарвянистим схилом, часом виходить на камні, досить схожа на карпатську. Після маленького перевалу починається плавний спуск до місця ночівлі біля річки. 
  • обід-перекус по маршруту
  • розбиття табору на галявині понад річкою на висоті близько 3000м. Таким чином за день ми наберемо близько 1250м з досить важкими рюкзаками (18-25кг)  
  • вечеря, ночівля

День 5 - Метеостанція

  • сніданок
  • перехід через льодовик Гергеті (вже у кішках) та підйом до Метеостанції (3650м), огляд оригінальної споруди, реєстрація в рятувальників.
  • обід 
  • перехід кам'янистою осипною стежкою до стоянки "Хрести". Вона приблизно на 200 метрів вище Метеостанції. Розбиваємо табір, укріплюємо намети, будуємо стінку. Висота стоянки 3850м. 
  • вечеря, ночівля

День 6 - сходження на Казбек

  • Акліматизація
  • сніданок
  • тренувальні роботи з альпіністичним спорядженням у зв'язках: підйом і спуск по крутому льодовому схилу, страхування, зриви, робота з льодобурами, льодорубами, карабінами тощо.
  • обід-перекус
  • акліматизаційний вихід до каплички Бетлемі
  • підготовка до сходження, відбір, запаковка спорядження
  • вечеря, ночівля

День 7 - сходження на Казбек

  • Сходження на Казбек (5033 м)
  • - Сходження відбувається тільки за сприятливих погодніх умов (тиха
    погода, гарна видимість).
    - Учасники, які на думку інструктора, не матимуть достатньої фізичної
    підготовки залишаються відпочивати в базовому таборі.
    - Сходження відбувається тільки за сприятливих погодніх умов (тиха погода, гарна видимість)
  • - Учасники, які на думку інструктора, не матимуть достатньої фізичної підготовки залишаються відпочивати в базовому таборі
  • 1:30 - 2:00 підйом, при хорошій погоді вихід на маршрут.
  • тривалість сходження  15-20 годин
  • набір висоти близько 1100 м
  • маршрут умовно ділиться на три частини. Частина перша - каміння, осипи, пологий підйом. Частина друга - закритий льодовик - рух у зв'язках (+ льодоруби і кішки), спершу пологий підйом, далі крутий зліт до перемички. Третя частина - від перемички до вершини крутий льодовий підйом, для підйому необхідне використання альпіністичного спорядження: льодобури, мотузки, льодоруби, карабіни, кішки тощо.
    Повернення тією ж дорогою.
  • вечеря, ночівля

- Сходження відбувається тільки за сприятливих погодніх умов (тихапогода, гарна видимість).- Учасники, які на думку інструктора, не матимуть достатньої фізичноїпідготовки залишаються відпочивати в базовому таборі.

День 8 - сходження на Казбек

запасний день - на випадок несприятливої для сходження погоди 6-го дня. Якщо не використаємо цей день на Казбек, то залишиться день на морі

День 9 - сходження на Казбек

  • сніданок
  • збір табору
  • спуск в Степанцмінду, 5-6 годин
  • перепакування, в поселенні Казбегі перекус з місцевих продуктів (морозиво, лаваш, хачапурі)
  • переїзд у Тбілісі, 4-5 годин. Маршрут проходить військово-грузинською дорогою через Хрестовий перевал (2379 м) - названий так в 1824 р, після встановлення хреста як знаку перевал, про нього писали Пушкін та Лермонтов. Під перевалом знаходиться відомий гірськолижний курорт Гудаурі. Вздовж дороги розмістилися сувенірні лавки де можна придбати смачну чурчхелу, в'язану або баранячу шапку та шкарпетки.
  • Тбілісі. Відвідання Тіфліських сірководневих бань побудованих на природних гарячих сірководневих джерелах у самому центрі Тбілісі. Спершу захоплює архітектура цих споруд, на вигляд схожих на закопані велетенські глечики, але основні враження приходять після занурення у гарячий сірководневий басейн - тут відпочиває і тіло і душа.
  • прогулянка вечірнім Тбілісі - в центрі міста розкинулось Старе місто, де збереглися вузькі вулички з 2-3 поверховими будиночками з галереями та дерев'яними балконами, а зовсім поруч висвічується ультрасучасний скляний міст через річку і сквер із танцюючими фонтанами.
  • за бажанням вечеря у грузинському ресторані, або у кафе-хачапурні
  • виїзд за місто, ночівля у наметах, або залишаємось у місті і ночуємо в хостелі (15 ларі = 100грн)

День 10 - екскурсії по Тбілісі, Горі, Уплісцихе

  • сніданок
  • прогулянка по Тбілісі, можна прокататись на фунікулері, відвідати ботанічний сад та фортецю Нарікала
  • переїзд в район м. Горі - одне з найстаріших міст Грузії, відоме перш за все як місце народження Сталіна (в місті працює музей Сталіна). Також  над містом височіє древня фортеця Горісцихе 12 ст.
  • обід
  • печерне місто Уплісцихе - одне з перших міст в Грузії висічене у скелі над річкою Кура. Місто виникло в кінці ІІ - на початку І тисячоліття до н.е., пережило кілька підйомів і спадів і було остаточно виселене у 19 ст. В період розквіту Уплісцихе налічував близько 700 печер і печерних споруд, з яких 150 збереглися до сьогодні.
  • вечеря

День 11 - водосховище Шаорі

  • сніданок, переїзд до місця початку сплаву
  • водосховище Шаорі - високогірне водосховище довжиною близько 7 км, на висоті 1132 м. Тут можна і покупатися і спробувати зловити рибу. Загалом цього дня покружляємо гірськими серпантинами Рачі-Лечхумі, побачимо грузинські села і зупинемось неподалік відомого винного регіону Хванчкара. 
  • обід
  • розбиття табору в районі с. Оні. Підготовка човнів до сплаву, примірка гідрокостюмів.
  • вечеря, ночівля

День 12 - рафтинг на Ріоні

Ділянка сплаву сильно залежить від рівня води та підготовленості учасників. У випадку високої води сплав може бути припинено або ділянка змінена на більш просту

  • сніданок
  • для початку ми розімнемось на простій ділянці (1-2км), а тоді пройдемо каньйон Мухлі. На вході в поріг нас чекає гряда потужних перешкод, які залежно від води мають вигляд або високих валів або "кусючих" бочок. Вхід потребуватиме активної злагодженої роботи всього екіпажу. Далі каньйон триватиме ще близько 1 км і складність перешкод буде поступово спадати. Після закінчення каньйону Мухлі, річка певний час зберігає спокій, щоб знову показати свій характер в S-подібному каньйоні біля села Цесі. Тут потужну річку стають високі скелясті береги, і каньйон різко повертає вліво. 
  • обід-перекус
  • переїзд до каньойну Шараулі, відвідання відомого винного села Хванчкара 
  • розбиття табору, вечеря, ночівля

День 13 - рафтинг на Ріоні

  • сніданок, збір табору
  • підготовка до рафтингу
  • сьогодні день суцільних каньйонів з фантастичними краєвидами та цікавими порогами. Канйьон Шараулі плавно переходить в каньйон Маквена. Навколо скелясті береги, порослі густими лісами, лиш де-не-де, часом дууже високо виринає село чи дорога. Складність порогів 3-4 к.с. Це означає, що учасники можуть бути вибиті валом з свого місця на рафті в середину, що рафт може "ковбасити" в бочці і є певна ймовірність випадково опинитись поза межами рафту. Зрозуміло, що інструктор, всупереч бажанням учасників, буде максимально уникати подібних ситуацій. 
  • обід-перекус
  • збір човнів, просушка, переїзд в сторону печери Прометея
  • розбиття табору, вечеря, ночівля

День 14 - печера Прометея

  • сніданок, збір табору
  • екскурсія у печеру Прометея - печера вражає розмірами не лише залів і галерей, але й неймовірною кількістю вапнякових утворень - численних сталактитів, хвилястих куліс, масивних колон та ін. Але найбільшого ефекту печері надає багатоколірне перспективне освітлення, яке дає можливість оцінити всю велич підземної краси.
  • обід-перекус
  • переїзд до моря в Анаклію. Це новий сучасний грузинський курорт, де в 2014 році проводився фестиваль Казантип. Тут шикарний освітлений пляж, з душовими стовбчиками, пальмами, а також коровами та буйволами :).
  • переїзд у Кутаїсі
  • розбиття табору, вечеря, ночівля

День 15 - повернення додому

  • виліт додому (рекомендований рейс МАУ Кутаїсі - Київ з вильотом о 6:15)

Одяг та взуття:
  1. Кросівки
  2. Светр легкий
  3. Білизна
  4. Куртка і кофта
  5. Шорти
  6. Бандана/баф для печери
  7. Черевики для літнього трекінгу
  8. Верхонки (Оренда)
  9. Теплі рукавиці
  10. Тепла кофта або пуховик
Спорядження:
  1. Трекінгові палки
  2. Індивідуальне альпспорядження на Альпсемінар (Оренда)
  3. Спальний комплект (спальник+килимок) (Оренда)
  4. Рюкзак основний (Оренда)
  5. Гамаші (Оренда)
  6. Особистий посуд: металева або пластикова (щоб не розбилась) тарілка, ложка, кружка
  7. Запальничка
  8. Ніж
  9. Ліхтарик
  10. Термос
Інше:
  1. Посвідчення особи
  2. Засоби гігієни: зубна щітка, паста, рушник
  3. Аптечка індивідуальна
  4. Крем від засмаги
  5. Гігієнічна помада
Question [uk]11
Ответ [uk] 111
Question [uk] 22
Ответ [uk] 22
avatar
Іра
Вересень 2018

 

Півп’ятої ранку. Я в аеропорту Жуляни чекаю на рейс Київ-Кутаїсі. Це має бути вкрай насичена подорож – трекінг грузинським Кавказом, сходження на Казбек (5033 м) та сплав бурхливою річкою Ріоні, національні смаколики та грузинська гостинність. Їду з моїм улюбленим Турклубом Тернопіль.
Бачу купу хлопців з рюкзаками – напевно, це мої. Так і є.
Ще трохи – і ми вже відриваємося від такої своєї української землі.
Дев’ята ранку місцевого часу – гамарджоба, Сакартвело!В нас є час до другої, коли прилітає наш харків’янин – цілих 4 грузинські години. І ми їдемо в Кутаїсі, але не в центр міста, а на околицю – просто пройтися. І ось вона, славетна грузинська гостинність – просто запитали на вулиці, де б перекусити – і нас вже майже за ручку відводять в дуже затишне кафе, де ми з’їли наші перші невимовно смачні кебаби та хінкалі. Повертаємось до аеропорту.
Під’їжджає Сашко Рибаков (Кам’янець), керівник групи, і рушаємо бусом в далекий путь до селища Джута, що неподалік від самого Казбеку.
14.09
Ночівля в полі з видом на Казбек, і зранку починаємо сходження на перевал Чаухі. Маємо зробити за два дні кільце – перейти перевал Чаухі та повернутися іншим шляхом. Погода чудова, види чарівні – це дійсно великі гори. Не схожі на Крим чи Карпати. Ночуємо на перевалі на висоті 3200 м.Продовжуємо йти. Спуски, підйоми, спуски. Ввечері, вже по закінченню нашого трекінгу погода псується, починається злива. Дуже вчасно проходимо біля гірського притулку, певне побудованого на американські гроші, бо має назву US AID Hut. Дуже якісний дерев’яний будинок, душ, і навіть... сучасна пральна машинка.
А блискавки сяють немов феєрверки.Прийнявши крижаний душ на нашій гостинній базі, рушаємо в напрямку Казбегі. Перепаковуємося, попиваючи місцевий тархун. Їдемо бусом з села вгору до церкви Цмінда Самеба (Трініті Гергеті). Місцеві джигіти пропонують свої джипи-позашляховики, але ми їдемо своїм вірним бусом-спрінтером по суворому вибоїстому серпантину. Сашко демонструє просто дива водійської майстерності. Їдучі назустріч лендровери напевно в шоці від такої зухвалості.
Дивимося церкву, вона дійсно дуже красива. Набираємо водички та продовжуємо підйом. Під час підйому зустрічаємо іншу частину Турклубу – команду, яка мала зійти на Казбек перед нами. На жаль, погода не дозволила. В той час, коли ми дивилися феєрверки блискавок на території американської бази, вони всю ніч на висоті 4000 м тримали дуги наметів, щоб не поздувало.
За останні кільки днів сходжень не було. Прогнози також досить безнадійні – погода має стати задовільною для сходження через кілька днів. Такого запасу часу ми не маємо. З’явилася навіть пропозиція не брати мотузки та спорядження, а просто «потусити» на метеостанції. Бойовий дух трохи пригнічено, але нашої суворості вистачає, щоб підійматися з повним комплектом споряги.
Йдемо далі. До стоянки біля річки доходимо традиційно близько ночі. Але в цьому також щось є... Висота близько 3000 м, відчувається похолодання. Зігріває смачна вечеря, тепла компанія та фірмові анекдоти від Макса, вже ставши традицією за ці кілька днів.Зранку підходимо до льодовика під метеостанцією. Льодовик відносно відкритий, підйом у кішках. Такий досвід для мене перший, і перші кроки в кішках досить дивні – не зрозуміло, яку силу треба прикладати, щоб не з’їжджати по крутому схилу. Але через деякий час це стає досить не складно. Разом з нами підіймаються ще кілька груп, навіть грузинські військові.
Нарешті першій льодовик подолано, і ми підіймаємось до кольорової життєрадісної метеостанції. Погода навпаки не так радує – затягнуте небо, вітер, сніг. До вечора погода не покращується. Вночі пурга, сходження неможливе.
18.09
Наступного ранку все лишається так само. Робимо акліматизаційний вихід до невеличкої каплички на 3900 м, потім тренування підйомів з тріщин та спасробіт.
Вечір – хвилювання. Незрозуміло, чи вийде вночі почати сходження. Незрозуміло, що взагалі чекати від того Казбека.
19.09
І – друга ночі, підйом. А на небі-то зірки! Можна йти! Вітер трохи сильніший, ніж мав би бути, але спробу здійснити сходження не впускаємо. На нічній метеостанції рух, підготування, швидкий сніданок. Підіймаються ще дві групи.
Перша частина сходження темна, нічна – як уві сні. Дійшли до льодовика як раз на світанку. Мотузки, системи, карабіни, перевірки вузлів, кішки, знов перевірки, зв’язки. Нарешті, ми підіймаємось. Світанок серед дорослих гір величний та невимовно красивий. Довгий, втомлюючий підйом. Збивається дихання, через кожні 20 кроків хочеться зупинитися та просто дихати.
Нарешті перемичка, сідловина.
Останній ривок – вершина здається зовсім близько. Але останній підйом найкрутіший та найвиснажливіший. Подарунок від Казбека та Саакашвілі (який робив сходження пару тижнів тому) – в снігу вирублено щось схоже на сходинки, які дуже полегшують підйом.
І ось вона, вершина. Не віриться – шукаю продовження, як і до цього, має бути знов якійсь підйом. Але ні, це дійсно вершина!
Сонце, глибоке блакитне небо. Хмари нижче нас. Вершини сусідніх гір. Краса, яку важко з чимось порівняти.
Але час на красу лімітований – через близько 20 хвилин налітає вітер, все повністю затягується хмарами. Починаємо спуск. Ще зовсім трохи, і йдемо в суцільному молоці, видимість дуже погана. Але вниз вже не так важко.
Кілька годин спуску, і все, льодовик закінчується, ступаємо на справжню надійну землю. Досі не прийшло освідомлення, що ми дійсно піднялися.
Решта дня – радість, добро та спокій.
Чудовий вечір на кухні метеостанції.

Півп’ятої ранку. Я в аеропорту Жуляни чекаю на рейс Київ-Кутаїсі. Це має бути вкрай насичена подорож – трекінг грузинським Кавказом, сходження на Казбек (5033 м) та сплав бурхливою річкою Ріоні, національні смаколики та грузинська гостинність. Їду з моїм улюбленим Турклубом Тернопіль.Бачу купу хлопців з рюкзаками – напевно, це мої. Так і є.Ще трохи – і ми вже відриваємося від такої своєї української землі.
Дев’ята ранку місцевого часу – гамарджоба, Сакартвело!В нас є час до другої, коли прилітає наш харків’янин – цілих 4 грузинські години. І ми їдемо в Кутаїсі, але не в центр міста, а на околицю – просто пройтися. І ось вона, славетна грузинська гостинність – просто запитали на вулиці, де б перекусити – і нас вже майже за ручку відводять в дуже затишне кафе, де ми з’їли наші перші невимовно смачні кебаби та хінкалі. Повертаємось до аеропорту.Під’їжджає Сашко Рибаков (Кам’янець), керівник групи, і рушаємо бусом в далекий путь до селища Джута, що неподалік від самого Казбеку.
14.09Ночівля в полі з видом на Казбек, і зранку починаємо сходження на перевал Чаухі. Маємо зробити за два дні кільце – перейти перевал Чаухі та повернутися іншим шляхом. Погода чудова, види чарівні – це дійсно великі гори. Не схожі на Крим чи Карпати. Ночуємо на перевалі на висоті 3200 м.Продовжуємо йти. Спуски, підйоми, спуски. Ввечері, вже по закінченню нашого трекінгу погода псується, починається злива. Дуже вчасно проходимо біля гірського притулку, певне побудованого на американські гроші, бо має назву US AID Hut. Дуже якісний дерев’яний будинок, душ, і навіть... сучасна пральна машинка.А блискавки сяють немов феєрверки.Прийнявши крижаний душ на нашій гостинній базі, рушаємо в напрямку Казбегі. Перепаковуємося, попиваючи місцевий тархун. Їдемо бусом з села вгору до церкви Цмінда Самеба (Трініті Гергеті). Місцеві джигіти пропонують свої джипи-позашляховики, але ми їдемо своїм вірним бусом-спрінтером по суворому вибоїстому серпантину. Сашко демонструє просто дива водійської майстерності. Їдучі назустріч лендровери напевно в шоці від такої зухвалості.Дивимося церкву, вона дійсно дуже красива. Набираємо водички та продовжуємо підйом. Під час підйому зустрічаємо іншу частину Турклубу – команду, яка мала зійти на Казбек перед нами. На жаль, погода не дозволила. В той час, коли ми дивилися феєрверки блискавок на території американської бази, вони всю ніч на висоті 4000 м тримали дуги наметів, щоб не поздувало.За останні кільки днів сходжень не було. Прогнози також досить безнадійні – погода має стати задовільною для сходження через кілька днів. Такого запасу часу ми не маємо. З’явилася навіть пропозиція не брати мотузки та спорядження, а просто «потусити» на метеостанції. Бойовий дух трохи пригнічено, але нашої суворості вистачає, щоб підійматися з повним комплектом споряги.Йдемо далі. До стоянки біля річки доходимо традиційно близько ночі. Але в цьому також щось є... Висота близько 3000 м, відчувається похолодання. Зігріває смачна вечеря, тепла компанія та фірмові анекдоти від Макса, вже ставши традицією за ці кілька днів.Зранку підходимо до льодовика під метеостанцією. Льодовик відносно відкритий, підйом у кішках. Такий досвід для мене перший, і перші кроки в кішках досить дивні – не зрозуміло, яку силу треба прикладати, щоб не з’їжджати по крутому схилу. Але через деякий час це стає досить не складно. Разом з нами підіймаються ще кілька груп, навіть грузинські військові.Нарешті першій льодовик подолано, і ми підіймаємось до кольорової життєрадісної метеостанції. Погода навпаки не так радує – затягнуте небо, вітер, сніг. До вечора погода не покращується. Вночі пурга, сходження неможливе.
18.09Наступного ранку все лишається так само. Робимо акліматизаційний вихід до невеличкої каплички на 3900 м, потім тренування підйомів з тріщин та спасробіт.Вечір – хвилювання. Незрозуміло, чи вийде вночі почати сходження. Незрозуміло, що взагалі чекати від того Казбека.
19.09І – друга ночі, підйом. А на небі-то зірки! Можна йти! Вітер трохи сильніший, ніж мав би бути, але спробу здійснити сходження не впускаємо. На нічній метеостанції рух, підготування, швидкий сніданок. Підіймаються ще дві групи.Перша частина сходження темна, нічна – як уві сні. Дійшли до льодовика як раз на світанку. Мотузки, системи, карабіни, перевірки вузлів, кішки, знов перевірки, зв’язки. Нарешті, ми підіймаємось. Світанок серед дорослих гір величний та невимовно красивий. Довгий, втомлюючий підйом. Збивається дихання, через кожні 20 кроків хочеться зупинитися та просто дихати.Нарешті перемичка, сідловина.Останній ривок – вершина здається зовсім близько. Але останній підйом найкрутіший та найвиснажливіший. Подарунок від Казбека та Саакашвілі (який робив сходження пару тижнів тому) – в снігу вирублено щось схоже на сходинки, які дуже полегшують підйом.І ось вона, вершина. Не віриться – шукаю продовження, як і до цього, має бути знов якійсь підйом. Але ні, це дійсно вершина!Сонце, глибоке блакитне небо. Хмари нижче нас. Вершини сусідніх гір. Краса, яку важко з чимось порівняти.Але час на красу лімітований – через близько 20 хвилин налітає вітер, все повністю затягується хмарами. Починаємо спуск. Ще зовсім трохи, і йдемо в суцільному молоці, видимість дуже погана. Але вниз вже не так важко.Кілька годин спуску, і все, льодовик закінчується, ступаємо на справжню надійну землю. Досі не прийшло освідомлення, що ми дійсно піднялися.Решта дня – радість, добро та спокій.Чудовий вечір на кухні метеостанції.