Подорож в Індію, 13.11 - 12.12.2010: нотатки болдрінгіста
Індія – це дуже цікава і специфічна країна, зі своєю неповторною культурою, традиціями та історією. Багато інформації про неї написано в книгах, знято у фільмах, розміщено в Інтернеті. Хтось каже, що тут жахливо, комусь настільки подобається, що залишається тут назавжди…
Спробую описати наші враження від Індії, скоріше, тієї маленької частинки, яку встигли побачити за місяць часу.
Ще в дитинстві я любив розглядати атлас світу та мріяти про подорож у далекі, екзотичні країни, Індія – одна з них. Ідея мандрівки виникла десь рік тому, після перегляду фільмів та звітів про скелелазіння в Індії, зокрема в Хампі. Після незначних сумнівів та вагань вирішили їхати я та Люся на 1 місяць з 13 листопада по 12 грудня.
Вся інформація про маршрут була нарита в Інтернеті, є декілька сайтів, де все досить детально описано: куди їхати, що брати з собою, де купувати квитки і т. д.
Ось деякі найінформативніші сайти:
http://www.indostan.ru/indiya/index.html
http://ogoa.ru/
http://indonet.ru/
Основною метою поїздки було:
- помандрувати країною та відчути місцевий колорит та культуру
- відвідати Хампі та полазити болдерінг
- відвідати відомі історичні об’єкти, археологічні пам’ятки
- відпочити, помалювати, покупатись в морі
- приліт в Мумбаї (стара назва Бомбей): мегаполіс, місто контрастів, фінансова столиця Індії. Дуже велике, дуже цікаве та дуже різнопланове місто – від нетрів з купами сміття і бруду до хмарочосів та величних будівель доби колонізації. 1 день.
- переїзд в штат Гоа – містечко Мандрем: кажуть, що Гоа - це райське місце, де кілометри білого піску омиваються водами теплого Арабського моря, навкруги пальми і т. п. Насправді досить попсове місце з купою рашен турістос та всією інфраструктурою, яка забезпечує їх безтурботне проживання… Пробули тут 3 дні.
- переїзд автобусом в Хампі, штат Карнатака: на мою думку, Хампі – це дійсно райське місце, де перемішано все – древні храми, вражаючі валуни, цікаві традиції та люди. Коли потрапляєш в цю круговерть, хочеться залишитись тут назавжди… Пробули тут 12 днів.
- переїзд в Гокарну, штат Карнатака: дуже гарна місцина, на березі Арабського моря. Гарні маленькі пляжі з затишними бухточками, в морі дельфіни, мало людей… Пробули тут 6 днів.
- переїзд в Палолем, південь штату Гоа: теж одне із місць, де багато туристів, але з мальовничими берегами. Пробули тут 3 дні.
- переїзд в Олд Гоа: колишня столиця Гоа, з купою величних християнських храмів, побудованих в період колонізації. Пробули 1 день.
- повернення в Мумбаї та виліт додому.
Візитна картка Мумбаю – центральний залізничний вокзал Вікторія, термінал.
Як відправну точку у своїй подорожі Індією ми обрали Мумбаї, оскільки місто розташоване порівняно недалеко від місць, які хочемо відвідати, а ще сюди були порівняно дешеві авіаквитки.
Місто зустріло нас 30-градусною жарою та страшенною задухою, так що почала закрадатись думка «як ми тут протягнемо цілий місяць?».
На залізничному вокзалі, з якого ми повинні були ввечері вирушити в Гоа, переконались, що індусів 1 мільярд і всі вони чомусь зібрались сьогодні тут!
Окрім страшних нетрів та халуп на околицях, в центральній частині міста побудовані дуже красиві та величні будівлі.
Мумбаї розташований на островах, які з часом засипали та об’єднали; центральна частина міста називається Колаба. Більшість цікавих будівель розташовано саме тут.
Ворота в Індію: кажуть, останній британський солдат покинув індійську землю саме через ці ворота.
У кожному закутку відбувається жвава торгівля.
Квитків на потяг нам так і не вдалося придбати, так що поїхали автобусом, по-місцевому сліпер-басом. Цілу ніч тривав переїзд і під ранок ми прибули в штат Гоа.
Тут за планом мав бути 3-денний відпочинок від переїздів та плавна акліматизація до індійського суспільства. Для відпочинку обрали північ Гоа, а саме містечко Мандрем: з інтернету начитались, що це найменш людне та неймовірно красиве місце.
Тут дійсно гарно - пальми, піщані пляжі, сезон відпочинку тільки починається, так що людей - мінімум.
У якості тренування здійснював вилази на навколишні пальми…
і не безрезультатно!
Як кажуть, «хорошого по трошки» і не гаючи дарма часу, наближаємось до основної мети поїздки – містечка Хампі. Знову ж таки, занурюємось у вир міського життя, переїзд в містечко Мапса, звідки курсують сліпер-баси до Хампі. Без проблем купуємо квитки на вечірній автобус до Хампі, та цілий день гуляємо містечком.
Тут дуже гарно, здається, чим менше місто, тим тут затишніше та чистіше.
Нічний переїзд в автобусі нагадує американські гірки, та, незважаючи ні на що, навіть вдалося трохи поспати. У Хампі нас «привітно» зустріли місцеві «бариги» на рикшах (триколісні міні таксі) наперебій пропонуючи свої послуги. Та нас вже не проведеш, ми ж на перший день в Індії! Культурною братньою мовою дякуємо їм, та ввічливо відмовляємось від їх послуг.
Хампі-базар - центральна вулиця, колись давно в період розквіту імперії тут торгували алмазами на кілограми, а тепер просто - помідорами, огірками…
За наводкою з інтернету прямуємо на переправу, на інший берег ріки: там і основний район лазіння, і дешеве проживання.
Про Хампі можна розповідати дуже багато, та навряд чи це передасть ту красу, якою ми були вражені усі дні нашого перебування тут. Адже кожен камінчик, а їх тут мільярди, радує око болдрінгіста, кожен храм просякнутий історією, якою неможливо насититись…
Детальніше про історію Хампі можна прочитати в інтернеті, від себе тільки скажу, що усі ці храми та палаци дуже вражають і важко уявити, як люди змогли у ті часи створити за допомогою примітивний інструментів таку красу.
Кам’яна колісниця з храму Вітатлла.
Храмів дуже багато, та найкрасивіші і найбільш збережені три - храм Віталла, храм Лотоса та Стійла слонів. Вхід туди платний, а на решту пам’яток – вільний.
Різьблені колони з храму Віталла
Храм Віталла
Благословення від священного слона!
Жили в кемпінгу Manjus place, який розташований в 5 хвилинах ходи від району лазіння.
Глиняні хатки за 150 рупій (30 грн) на двох, з світлом і вентилятором, душ туалет ззовні.
Смачна індійська кухня та приємна атмосфера сприяла продуктивному лазінню.
Каміння, валунів, як видно, дуже багато, всі вони дуже цікавих форм та кольорів, і здалеку здається, що тут можна вигадати мільйон болдерів. Та коли підходиш ближче, помічаєш, що або зачіпки дуже гострі і малі, або їх зовсім немає. Сама порода досить слизька та з гострими зачіпками. Відповідно найбільше страждає тут шкіра на пальцях, переважно після одного нормального дня лазіння можна помітити її відсутність.
У підніжжі скель – рисові поля
Cosmic Arete – дуже прикольний камінчик-відкол зі стильними болдерами
Та незважаючи ні на що, сюди приїжджає купа народу з усього світу, тусується, болдеряє, дехто живе тут декілька місяців!
Майже усе болдрінгове спорядження можна взяти на прокат в кемпінгу, за досить низькою ціною. Ми брали на прокат тільки болдерпед, за 50 рупій (10 грн) в день.
Так само можна придбати місцевий болдер-гайд, правда, стару версію, нову ще не випустили, і багато болдерів тут не позначено.
Глобально тут є 3 великих райони, які розташовані трохи далеченько один від одного. Найпопулярніший райончик – той, що біля кемпінгу.
Дальні райони - Paraport hills та Jungli plateau, ситуація з описами цих районів ще гірша, гайдбуки, ті що розміщені в інтернеті, - дуже умовні. Ідентифікувати болдери серед кам’яного хаосу мабуть не легша проблема, ніж залізти…
Щодо категорій теж ситуація неоднозначна, над деякими 6б-6с доводилось «пропихтіти», а деякі 7а-7б залазились чуть не з першого разу! Важких болдерів 7с – 8а в гайдбуці дуже мало.
важка 7б, дуже стильна і прикольна…
Також свій відбиток на лазіння ставить жарка погода, нормально лазити можна з 7 години ранку до 11:00, потім ще можна болдеряти на камінцях, що в тіні, максимум до 13:00. Далі вже дуже жарко, ну і під вечір з 16:00 до 18:00. В 18:00 сонце як з рубильника - хтось виключає…
В основному народ, той що тусить тут не один тиждень лазить неспішно, по 3-4 болдери в день, інакше шкіра просто зітреться і доведеться робити довгі перерви.
Як не прикро, але нам пора залишити Хампі та продовжити запланований маршрут. Переїжджаємо до моря в Гокарну, зі слів того ж таки інтернету - тут мало туристів та дуже гарні місця.
Як не дивно інтернет не обманув, дуже красиво – пляж у вигляді літери ом (щось схоже на W). Так і називається ОМ-біч.
природа буяє
біч-бунгало, море, сонце - ось рецепт безтурботного життя…
Чунга-чанга
Кожень день радує новими враженнями та наближає нас до просто жахливої дати, дати повернення додому. На шляху повернення до Мумбаю, заїжджаємо ще в одне мальовниче містечко - Палолем, штат Гоа.
Ех море, сонце, пісок… як мені буде вас не вистачати
Назад в Мумбаї з штату Гоа їхали на потязі, на мою думку набагато зручніше та приємніше, не так трясе в дорозі. Пересування залізницею, в Індії, набагато дешевше, ніж автобусами, проблема може бути тільки з купівлею квитків на ці потяги.
Останній цікавий об’єкт нашої подорожі це – Олд Гоа. Колишня столиця Гоа, невелике містечко, в якому збереглись з колоніальних часів величні, католицькі храми.
Більшість вже не діють, та все одно зберегли велич та красу попередніх епох.
Далі нічний переїзд в Мумбаї, останній день гуляння містом та ввечері літак, додому!
Щодо витрат: найдорожчі у цій поїздці - квитки на літак 525$ (авіакомпанія еір Арабія). Проживання, харчування та пересування відносно недорого, та як було сказано вище, Індія – специфічна країна, якщо не знаєш, що скільки коштує, то можна попасти на «бабки». Підсумовуючи усі витрати, вийшла сума - 890$ на одну людину.
Перед поїздкою читав якусь статтю в інтернеті про Індію, в якій наводились такі дані – співвідношення людей яким Індія сподобалась і людей які сюди більше не поїдуть приблизно 60% на 40%. Думаю ми приєднуємось до більшості - 60%!
І в голову починають лізти думки та ідеї наступної поїздки…
