Будинки Тернополя розкажуть самі про себе...

Сучасний Тернопіль постає перед гостями міста у неймовірному поєднанні далекого минулого і сьогодення. Пліч-о-пліч мирно сусідують будинки XIX століття і споруди кінця ХХ. Однак недаремно кажуть, що у кожному помешканні завжди витає дух перших господарів. Ми пропонуємо вам прогулятися сторінками історії нашого міста і зазирнути у час, коли зводилися і заселялися найвідоміші тернопільські будівлі. А допомогли нам здійснити цю подорож у часі унікальні матеріали обласного державного архіву та безцінна праця відомої краєзнавиці Любомири Бойцун "Тернопіль у плині літ".

Медакадемія стоїть на руїнах синагоги, в прокуратурі вчилися сестри-йосафатки, в музучилищі ночували безпритульні, а в нинішній міській раді колись грали в рулетку...

Доволі цікаво прослідковувати історію будинків, де сьогодні оселились різні державні установи. Приміром, у будівлі міської ради, що на вулиці Листопадовій, працювало командування місцевої дивізії. Також тут містилося офіцерське казино, яке було навіть освячене у 1927 році. А поряд, у будинку № 3, діяв іпотечний банк, закладений у 1867 році. Він надавав вигідні кредити під заставу нерухомого майна, зокрема землі.

А міська рада Тернополя доволі довго перебувала у красивому будинку, що стояв на місці нинішнього скверу на вулиці Чорновола (зараз там встановлено пам'ятник О. Пушкіну). Будівля магістрату, на жаль, була зруйнована під час Другої світової війни, її так і не відбудували. Взагалі ж, цей будинок був споруджений як перше поштове відомство, і тільки у 1872 році туди перебрався тернопільський магістрат. У ратуші засідала виборна міська рада, а згодом - призначуваний вищою владою комісар. Також в будинку магістрату функціонуали міський архів, аптека, редакція міської газети, галантерейний магазин та перукарня.

Обласна прокуратура розташована навпроти сучасної міськради, сьогодні працює в приміщенні, де діяв ліцей сестер-йосафаток. Французькі черниці ордену святого Йосифа прибули до Тернополя у 1904 році. Тоді вони і заклали свій учбовий заклад з інтернатом, який називали пансіоном. Ліцей невдовзі набув неабиякого престижу, адже давав своїм випускницям право пільгового вступу до університету. Здебільшого, у закладі навчалися доньки заможної міської верхівки і панів-дідичів з передмість. З початком Першої світової війни ліцей припинив свою діяльність, а в 1921 році там розмістилося воєводське управління.

А от приміщення облдержадміністрації та обласної ради споруджено на місці, де стояв колегіум отців-єзуїтів (про їх діяльність в Тернополі ми розповімо згодом).

Обласне управління внутрішніх справ сьогодні розташоване на місці, де колись стояв перший будинок реальної школи, споруджений ще у 1859 році. З 1901 до 1911 року тут працювала українська гімназія. Опісля у цих стінах розташувалася чотирикласна народна школа ім. Ю. Словацького. Після Другої світової війни і до 70-х років XX століття в будинку працював Обласний краєзнавчий музей. Потім приміщення визнали аварійними, і у 80-х роках на очищеному місці спорудили нову будівлю для обласної міліції.

У будівлі, зведеній у 1930 році, нині діє контрольно-ревізійне управління Тернопільської області. А раніше тут працювала Тернопільська інспекція страхової установи, яка займалася, в першу чергу, оцінкою і страхуванням нерухомого майна. Загалом, так званий, заклад взаємних забезпечень, підтримуваний державою, діяв у нашому місті з 1922 року.

Дух стародавніх фінансистів витає у приміщенні, де нині міститься відділення Нацбанку України. Цей будинок спорудили спеціально для австро-угорського банку, а пізніше тут працювали фінансисти Польського державного банку.

А от стародавній будиночок на вулиці Качали став домівкою для банкірів лише в часи незалежності - нині тут працює відділення Укрсоцбанку. А спершу тут діяла руська бурса, створена у 1872 році. Через рік існування заклад придбав це приміщення. Однак на час українсько-польської війни його зайняла польська влада під епідемічний шпиталь, тож діяльність бурси відновилася тільки у 1925 році. У будиночку тоді також розмістилася гімназія "Рідна школа" Українського педагогічного товариства. Під час навчання тут проживав знаменитий Лесь Курбас. А в правому крилі будинку, не маючи власного житла, мешкав Олександр Барвінський - батько композитора Василя Барвінського, відомий історик і педагог, визначний громадський і політичний діяч. В гостях у нього (у тій же бурсі) бувало чимало відомих людей, серед яких - письменник Пантелеймон Куліш. Пізніше у приміщенні бурси працювали середня школа №16, потім вечірня середня школа, опісля філіал Чортківського медучилища.

Торкаючись теми освіти, важко розповісти про всі навчальні заклади, що діяли у давньому Тернополі - це вартує не просто окремого розділу, а й цілої книги. Тож зупинимося лише на кількох сучасних освітянських осередках, які в основному працюють у будинках, споруджених власне для таких цілей, чи були.

Приміром, будівля школи № 3 з'явилася у 1956 році на місці зруйнованого війною будинку товариства "Зірка", зведеного у 1906 році. Хоча це товариство, засноване у 1870 році, вважалося ремісничим, у ньому брала участь й інтелігенція. Об'єднання ставило собі за мету поширювати культуру й освіту у ремісничому середовищі. Тут також працював кінотеатр з однойменною назвою. А наприкінці 30-х років у будинку діяло ще й польське фахове об'єднання купців.

У приміщенні Другої польської гімназії, збудованої на початку XX століття, діє нині школа №4. З 1920 до 1927 року у будівлі також працювала приватна жіноча гімназія. На період Першої світової війни навчання було припинене: в будинку розмістилися військові частини, а згодом - російський військовий госпіталь. У вересні 1916 року в гімназії розташувався Севастопольський госпіталь Червоного Хреста, який працював тут до середини 1917 року. А вже у перші дні листопада навчання в гімназії було відновлене. Під час Другої світової війни будівля зазнала сильних руйнацій. У відбудованому в 50-х роках приміщенні спочатку розмістився Тернопільський облвиконком, а з 1986 року - нинішній навчальний заклад.

На жаль, велична споруда Першої вищої гімназії не дійшла до наших днів. А проводили у ній навчання отці-єзуїти - на латині і німецькій мові. Згодом, як факультативна, з'явилася польська, а українською викладалася тільки релігія для греко-католиків. У 1848 році з ліквідацією ордену єзуїтів на території Австрії через рік вона відродилася у вигляді 8-класної німецькомовної школи. З 1884 року гімназія починає називатися вищою. У 1939 році навчання припинилося - почалася Друга світова війна. Під час боїв 1944 року приміщення гімназії було зруйноване. Зараз на цьому місці встановлено пам'ятник І. Франку.

А от будинок, де нині діє школа № 5, споруджувався більше двадцяти років і був задуманий як лікарня для душевнохворих. Однак коли у 1888 році будівлю завершили; в ній розмістилася жіноча школа святої Ядвіги, засновником якої була міська рада. Пізніше сюди ж перейшла жіноча школа імені Гофманової.

Приміщення, де сьогодні розміщена Українська державна гімназія (колишня школа № 1), збудоване у 1901 році. Спершу тут функціонувала Вища реальна школа. Під час Першої світової війни у будинку працював воєнний шпиталь, а в період ЗУНР тут розмістили казарми жандармерї та фабрику взуття для воїнів УПА "Основа". Згодом у школі працювали друкарня і редакція часопису "Українські вісті", яка потім перебралася в готель "Подільський" ("Україна"). Тільки у 1922 році школа повернулася у рідну будівлю. 3 1921 по 1926 рік Вищу реальну школу перетворили у 8-класну математично-природничу гімназію, а в 1938 році тут відкрився дворічний математично-природничий ліцей. Після Другої світової війни в будинку розмістилася перша десятирічка, яка в часи незалежності почала називатися Українською гімназією.

Тренажерний зал у Тернополі