Печера Гострі Говди
Печера Гострі Говди розташована у Подільсько-Буковинській карстовій області, у центрі Дністровського каньйону, на правому березі р. Дністер. Вхід знаходиться на 90 м вище рівня ріки, між смт Кострижівка та с. Звинячин Заставнянського району Чернівецької області, навпроти м. Заліщики Тернопільської області. Місцевість, де розташований вхід до печери, в довоєнні роки називалась Гострі Говди - мовні залишки панування на початку XX ст. на Буковині Австро-Угорщини. Говди означає "скелі", "пагорби". З цього місця відкриваються красиві краєвиди на р. Дністер, смт Кострижівка, м. Заліщики, с. Добривляни, монастир.
У 40-50 роках на Гострих Говдах Кострижівський комбінат будівельних матеріалів розпочав кар'єрні розробки гіпсу. Були розкриті тріщини у гіпсових породах, на котрі ніхто не звертав уваги. Лабіринти печери поглинались бульдозерами та екскаваторами.
Наприкінці 50-х років кар'єрні розробки припинилисьі. Поряд з багатьма короткими тріщинами тут залишилось декілька великих, з'єднаних між собою ходами загальною довжиною 130 м. У такому стані в 70-х роках печера була обстежена Чернівецьким спелеоклубом "Троглодит"
У 1986 року члени Кострижівського спелеоклубу "Каскад" розпочали розкопки і дослідження печери. 8 березня 1990 року каскадці досягли першого успіху: члени клубу Кутєпов О. В., Вічистий А. В., Проданик Г. Г., Площанський П. М. пробили хід у нову тріщину і відкрили іншу частину печери.
Ця 20-метрова тріщина є дуже вузькою (0.25...0.4 м). Висота її становить 1...1.8 м, та печера на 10-20 см залита водою. Топозйомка печери показала, що довжина ходів збільшилась до 309 м. Печера має досить широкі лабіринти та зали (до 3 м), щілиноподібні ходи шириною до 1 м і висотою 3-5 м, але більшість ходів занесена суглинками майже до самого верху, що робить печеру важкодоступною. Деякі тріщини знизу вкриті мутно прозорими кристалами, на яких ще залишився шар глини, що говорить про те, що печера була затоплена водою.
В одному з лабіринтів знайдена ціла стінка геліктитів від брудно-жовтого до темно-коричневого кольору. Частина з них цілими блоками відділилася від гіпсових порід і звалилась на дно як окремі дивовижні брили.
Поряд, у сусідньому лабіринті, суглинкове дно вкрите кальцитовими напливами - від темно-жовтого до чорного кольору. Вгорі сформувались дрібні (до 1 мм) кристали, що нагадує каскад чорного бархату.
Понад три роки тривали розкопки нових лабіринтів. 26 березня 1993 року знову успіх: пробились до нового району печери. Лабіринти тут меншою мірою занесені суглинками, а далі на південь й зовсім стають чистими щілиноподібними ходами без глини на дні, з гострими виступами кристалів та корінних гіпсів. Кристалами вкрита більшість стін, в основному, нижня їх частина. Кристали дрібні, темно-прозорого кольору, що свідчить про наявність у печері окислів марганцю. Чорними кристалами також вкрита значна площа лабіринту, а часом стіни й стеля ходів - й геть почорнілі від кристалів.
На перехрестях ходів, де нависають гострі скелі порід, нарости кристалів значно більші й різноманітніші за відтінками - від темно-прозорого до молочно-білого - і зростають по всій висоті тріщин. Поповнюють печерну колекцію й кришталеві корки дрібних (2...3 см) білих кристалів.
Завершенням цієї кришталевої галереї є зал "Кристальний". Стіни залу аж до самого верху (а висота його сягає 6 м) вкриті великими кристалами. Розміри, кольорова гамма і численність кристалів просто вражають. Прозорі й біло-жовті, подекуди червоні, вони звисають звідусіль.
У печері знайдено невеликі сталактити і геліктити. На дні, куди капала вода, утворилися лунки з кальциту. Деякі з них повисихали і залишились лежати кіркою. Подекуди глиняне дно вкрите білими кристалами, але в основному вони вкриті шаром глини. Рушійна дія води у печері виявила себе усюди, надаючи лабіринтам красивих, чудернацьких форм. Ходи переважно невисокі, деякі мають висоту 5...6 м й ширину, в основному, 0,2...2 м. Чимало ходів занесені суглинками аж до самої стелі. Розкопуючи такі низькі ходи, можна потрапити у нові райони печери. Продовжується печера на захід. Судячи з її розташування у 18-метровому прошарку гіпсу, що тягнеться вздовж Дністра у західному напрямку на декілька кілометрів, можна очікувати зростання території печери. Чим вона порадує і здивує, покаже час і кропітка робота.
Проведена топозйомка показала, що довжина печери досягла 2000 м. Площа порожнини становить 1970 м2 , об'єм - 3255 м3.
Аби зберегти первісну красу печери, в одній із вхідних тріщин встановлено двері.
П. Площанський, спелеоклуб "Каскад"
смт Кострижiвка
"ВЕСТНИК УСА" n. 3(8), 1999
